Каталог рефератів

Аналіз фотопублікацій

Fri, 05 Oct 2012 10:35:29 GMT

Як не банально це звучить, але для того, щоб проаналізувати фотопублікаціі якого б то не було періодичного видання, потрібно
мати хоча б загальне уявлення про фотографію. Ми постараємося своїми словами викласти цю складну інформацію. Завдання важке, так
як розкрити повністю суть фотографії в декількох реченнях неможливо, а з відірваних фраз цільного уявлення не
вийде.
Мабуть, у цивілізованому світі в даний час немає людини, яка б не використовував фотографію в своїй повсякденній
життя. Майже в будь-якій частині міста, в якому місці ми замружуєтеся від постійних спалахів. Найчастіше іншого найцінніший апарат (у
простолюдді - «мильниця») потрапляє в руки недосвідчених дітей. Проте часом можна зустріти і справжню професійну
апаратуру значних розмірів.
У відповідності з призначенням фотографію ділять на любительську, технічну, навчальну, професійну, дослідницьку,
спеціальну і т. д.. Технічні засоби звели до мінімуму витрати людських зусиль для отримання достовірного зображення. Тепер
будь-який бажаючий може фотографувати вибраний об'єкт.
Думаю, кожен погодиться, що кращого засобу пропаганди, ніж фотографія, не знайти. Звичайно, мирний люд більше повірить своїм
очам, ніж сухеньким словами.

Метаметафора як творчий прийом Ф. Кафки

Fri, 05 Oct 2012 10:27:37 GMT

Франц Кафка - письменник чудовий, тільки дуже дивний. Може бути, самий дивний з тих, що творили в 20-му столітті. І
дивний він не в останню чергу тим, що його прижиттєва і посмертна доля необиденного своєї нітрохи не поступається його ж
творам.
Хтось бачить у ньому іудейського вероучителя, а хтось - екзистенціалістські пророка, хтось - авангардиста, а хтось - консерватора,
хтось шукає ключ до його таємниць у психоаналізі, а хтось - в аналізі семіотичному або структуральної. Але реальний Кафка завжди як би
вислизає з кордонів чіткого світовідчуття.
Численні літературні школи змінювали один одного, змагалися між собою - це був час незліченних "ізмів". Зрілі
роки Кафки припали на період становлення мистецтва експресіонізму - яскравого, галасливого, кричущого, протестуючого. Як і
експресіоністи, Кафка в своїй творчості руйнував традиційні художні уявлення та структури. Але його творчість не можна
віднести ні до одного з "ізмів", скоріше він стикається з літературою абсурду, але теж чисто зовні. Стиль Кафки абсолютно не співпадає з
експресіоністичні, так як його виклад підкреслено сухувато, аскетично, в ньому відсутні будь метафори і стежки.
У зв'язку з цим так багато точок зору на його твори, так багато способів прочитання і так мало грунтовних монографій,
присвячених його творчості, так мало дослідників, які не побоялися б поринути у складний, метафізичний світ його творів.
Темою для даної роботи послужила, загалом-то, ще не досліджена ніким проблема: "Метаметафора у творчості Ф. Кафки", тим
складніше і цікавіше представляється дана робота. Жоден із дослідників не згадує про даному прийомі щодо творчості
Кафки, але кожен говорить про якусь "кафкіаде", яка належить "високому" стилю, оскільки в ній яскраво виражена метафізична
природа сміху, метафізична природа абсурду і т. д.

Лірика Лермонтова

Fri, 05 Oct 2012 10:06:29 GMT

Входження Михайла Юрійовича в літературу було стрімким. У дні смерті Пушкіна вся Росія дізналася ім'я його наступника. його знаменитий вірш «Смерть поета» відомо всім. Але писав Лермонтов вже багато років. Писав, але не публікував. він обожнював Пушкіна як поета. Він не був з ним знайомий, хоча у них були спільні друзі. Молодий Лермонтов тільки мріяв про те, щоб понести на суд Пушкіна свої твори. Одним з них був вірш «Бородіно». У вірші «Бородіно» розповідь про війну довірений старому солдату. Характерно, що поет зумів показати народний погляд на війну. І каже солдат просторічним мовою, з характерними прислів'ями та приказками. Навіть неправильність мови солдата («Стривай-но, брат мусью») підкреслює погляд на війну. напруженість битви передається підбором особливої лексики:

Азбука виживання в екстремальних ситуаціях

Mon, 01 Oct 2012 18:04:00 GMT

Вибравши для свого реферату цю тему, я ставила перед собою мету створити, насамперед, для себе щось на зразок самовчителя, довідника, настільного посібники для життя в сучасному російському суспільстві. Дуже часто в складних і часом найнесподіваніших ситуаціях нам доводиться розраховувати в першу чергу на самих себе. Кожна з хвилин в екстремальних обставинах - вирішальна. І якщо знати, що треба робити, а чого не робити ні під яким видом, та до того ж не дозволяти заставати нагоди себе зненацька, за ці хвилини ситуацію можна вирішити на свою користь. Таке вміння виживати, я думаю, можна легко назвати "особистим імунітетом безпеки". За деякими відомостями в Росії цей імунітет у кілька разів вище, ніж у розвинених європейських країнах. Однак будь-яким самовчителем, будь посібником, потрібно в першу чергу правильно користуватися. В першу чергу, знати і пам'ятати, що будь заочний рада, це в першу чергу інформація до роздуму, а ніяк не безапеляційне керівництво до дії. Екстремальні ситуації занадто різноманітні, і, незважаючи на всі відомості та рекомендації, рішення щоразу доводиться приймати самостійно.

Освальд Шпенглер - німецький філософ, історик, представник філософії культури

Sun, 23 Sep 2012 17:16:02 GMT

Освальд Шпенглер - німецький філософ, історик, представник філософії культури. Його головний твір "Причинність і доля. Захід
Європи "(1918 - 1922 рр..) В період між двома світовими війнами користувалося величезним успіхом. Шпенглер розвинув вчення про культуру як
безлічі "замкнутих" організмів, виражають колективну "душу" народу і проходять певний життєвий цикл, що триває близько
тисячоліття. Вмираючи, культура перероджується у свою протилежність - цивілізацію, в який панує техніцизм.
Освальд Шпенглер народився 29 травня 1880 року в родині поштового чиновника Бернхарда Шпенглера і його дружини Пауліни.
Восени 1891 року родина переїхала в старовинне університетське місто Галле, де Освальд продовжив навчання в гімназії Латина, робила
упор на гуманітарну підготовку своїх вихованців, насамперед на викладання давніх мов. Сучасних мов в Латині приділяли
менше уваги, і тому Шпенглер, хоча і читав по-англійськи, по-французьки, по-італійськи і трохи розумів російську мову, говорити або писати
на цих мовах не наважувався.
Вже в гімназії Латина проявилося рідкісне поєднання обдарувань Освальда: він був одним із кращих учнів з історії та географії і разом з
тим виявив прекрасні здібності до математики. Улюбленим його заняттям стало читання, все кишенькові гроші Освальд витрачав на купівлю
дешевих видань книг У. Шекспіра, І.В. Гете, Г. Клейста, О. де Бальзака, Г. Флобера, Стендаля, Л. Н. Толстого, І. С. Тургенєва і особливо
почитавшегося їм Ф.М. Достоєвського. Шпенглер став також завсідником театру в Галле і був зачарований музикою Ріхарда Вагнера.
У жовтні 1899 року Шпенглер закінчив гімназію. Хвороба серця визволяла його від служби в армії, і постала проблема вибору подальшої
професії. Після деяких роздумів Освальд вирішив присвятити себе викладацькій діяльності і записався на природничо-математичний
відділення університету Галле.
Проте вже перші лекції та семінари розчарували його, оскільки Освальд відчув, що математика не його покликання. Замість занять він
ретельно читав Ніцше, Толстого і Ібсена, знайомився з творами анархістів і соціалістів.
Смерть батька влітку 1901 року спонукала Освальда перейти в Мюнхенський університет, але й там він рідко відвідував заняття, здебільшого
проводячи час в бібліотеці та в музеях. Жага нових вражень привела Шпенглера у Берлін, де знову його частіше можна було бачити не в
університетської аудиторії, а на лавах для публіки в рейхстазі, на нього незабутнє враження справили виступи лідера соціал-
демократів А. Бебеля.
У підсумку Освальд повернувся додому, в Галле, щоб завершити освіту і захистити дисертацію, яка давала право викладання в старших
гімназійних класах.
Під керівництвом філософа Алоїза Ріля Шпенглер підготував роботу про давньогрецькому мислителі Геракліт, вона була опублікована в 1904
році.
Він захистив докторську дисертацію не без труднощів, бо вчена рада порахував, що Шпенглер ігнорував деякі вже існуючі роботи
про Геракла. Молодий доктор філософії після недовгого підвищення кваліфікації в Саарбрюккене і річної стажування в Дюссельдорфі, в
результаті якої він отримав звання старшого вчителя і право викладати історію і математику, в 1908 році приступив до роботи в одній з
гамбурзьких гімназій. Але як і раніше більше, ніж викладання, його приваблювала література, і Шпенглер задумав драматичний цикл про Лютера,
Бісмарку і габсбурзької династії. Однак, як і раніше, він все ще не міг остаточно визначити, в чому ж його покликання.

Павло Олександрович Флоренський, православний богослов, філософ, математик і фізик

Sun, 23 Sep 2012 17:10:40 GMT

Соловецький монастир, видатний пам'ятник російської архітектури, найбільший центр духовного життя Росії, після Великої Жовтневої соціалістичної революції був перетворений в один з найстрашніших концентраційних таборів в історії людства. Великий учений, один із творців сучасного екологічного мислення Павло Флоренський був одним з його в'язнів. Павло Олександрович Флоренський, православний богослов, філософ, математик і фізик, теоретик і практик, все своє недовге життя присвятив пошуку вічних істин, бачив майбутнє світу в чистоті духу і буття, в єдності природи і людини. Ще в двадцяті роки священик Флоренський пов'язував крах цивілізації з початком її бездуховності. Нині людство постало перед цієї трагічної рисою. За нею прірва, духовна порожнеча. І те, що ми сьогодні звертаємося до витоків російської культури і духовності, до пошуків вічних істин, підтверджує думку: у сто крат був прав Флоренський у своїх прозріння. Ми, як завжди, запізнилися на півстоліття. Наша сьогоднішня публікація - данина поваги вченому, визнання його праць, його непохитної вірі в розум людини. Згадуючи про роки учнівства у 2-й тіфліської гімназії, Павло Флоренський писав: "Пристрасть до знання поглинала всю мою увагу і час". В цей період він із захопленням займався фізикою, спостереженням природи. Правда, в кінці гімназичного курсу, влітку 1899 року, Флоренський переживає духовну кризу. Відкрилася, обмеженість і відносність фізичного знання вперше змусила поставити питання про Істину абсолютної і цілісною.

Філософія Платона

Sun, 23 Sep 2012 16:56:16 GMT

Короткі біографічні відомості
Платон народився в 427 році до н.е. на острові Егіна, що недалеко від Афін. Він прожив 80 років до 347г. до н.е.Семья його була знатної. Рід його батька - Аристона - веде до останнього царя Аттіки. А матері - Періктіони - до родичів знаменитого Солона. Платон був учнем Сократа. У віці 28 років він залишив батьківщину і за час мандрів відвідав Єгипет, Південну Італію, Сицилію, побував у Мегаре. Єгипет відіграв важливу роль у формуванні наукових, політичних і політико-економічних поглядів Платона. Особливо тривалим було перебування Платона в Геліополь - центрі єгипетської релігії і жрецької організації. Після Єгипту Платон відправився на Кріени. Тут він зустрівся з відомим грецьким астрономом і математиком Федром. З Кріен він переїхав до Південної Італії. Тут він хотів ближче познайомитися з вченням піфагорійців і з результатами їх математичних досліджень. Потім він переїхав на Сицилію.
Після 12-ти років мандрів у 387 р. до н.е. Платон повернувся до Афін. Тут у гаю героя Академа він заснував свою школу, що одержала назву Академії. Згодом ця школа стала великим вогнищем розвитку грецької математики.
Відомо, що Платон здійснив ще дві поїздки до Сицилії, а залишок життя він провів в Афінах. Він хотів втрутитися в політичні події, але скоро в цьому розчарувався. Через це він відмовився від ряду поглядів у своїх системах виховання і політичних поглядах.

Роль коммерческих банков в кредитной системе

Wed, 06 Jun 2012 17:25:14 GMT

Банковская система сегодня - одна из важнейших и неотъем-
лемых структур рыночной экономики.Развитие банков и товарного
производства и обращения исторически шло параллельно и тесно
переплеталось.При этом банки, выступая посредниками в пере-
распределении капиталов, существенно повышают общую эффектив-
ность производства.
Коммерческие банки относятся к особой категории деловых
предприятий, получивших название финансовых посредников.Они
привлекают капиталы, сбережения населения и другие денежные
средства, высвобождающиеся в процессе хозяйственной деятель-
ности, и предоставляют их во временное пользование другим эко-
номическим агентам, которые нуждаются в дополнительном капита-
ле.Банки создают на новые требования и обязательства, которые
становятся товаром на денежном рынке.

Температура та її вимірювання (урок з фізики)

Sun, 13 May 2012 10:03:10 GMT

Температура та її вимірювання

(навчальне заняття з фізики)

Автор: Гаврилов Іван Петрович, викладач фізики професійно-педагогічного коледжу Глухівського національного університету імені Олександра Довженка.

Мета: формувати знання про температуру на основі молекулярно-кінетичної теорії, ознайомити з історією виникнення термометрів, різними видами температурних шкал, сучасними методами вимірювання температури; розвивати навички самостійної роботи з великими обсягами інформації, уміння логічно мислити, працювати в колективі; виховувати активність, самостійність, колективну відповідальність.

Форми роботи: групова, індивідуальна.

Обладнання: мультимедійний проектор, слайди за темою «Температура та її вимірювання», термометри, пристрій для демонстрації газових законів.

Міжпредметні зв’язки: математика, історія, хімія.

Хід заняття

Культура Стародавньої Греції

Tue, 08 May 2012 07:21:08 GMT

Понад дві з половиною тисячі років тому в південній частині Балканського півострова, на островах Егейського моря, на західному узбережжі Малої Азії, по берегах Мармурового і Чорного морів, на узбережжі Південної Італії і в східній частині острова Сицилія виникла група рабовласницьких держав, відомих в історії як Стародавня Греція, або Еллада. У XII—VII ст. до н. е. у Стародавній Греції відбувся розклад первіснообщинного ладу і з'явилося патріархальне рабовласництво, яке у VIII—VI ст. до н. е. склало основу економічного і політичного життя суспільства. Розвинулося товарно-грошове господарство, яке зосередилось у рабовласницьких містах-державах (полісах). Найбільшими серед них виступали Афіни і Спарта, боротьба між якими за панування в Стародавній Греції була водночас боротьбою між демократією і аристократичною олігархією, що призвело до Пелопоннеської війни 431—404 рр. до н. е. Знесилені війною грецькі поліси в 338 р. до н. е. підпали під владу Македонії. У 146 р. до н. е. територія Греції була включена до складу Римської імперії.