25 років тому Квітка Цісик записала свій перший альбом пісень рідною мовою
У Києві на Майдані Незалежності вздовж головного Поштамту — від
його порталу майже до початку вулиці Грінченка — тягнеться торговий ряд
українських інтелектуальних сувенірів. Чи не найпопулярнішим музичним
товаром, що його тут радо купують мешканці й гості столиці, є два диски
пісень, записаних Квіткою Цісик — співачкою, про яку майже нічого не
відомо й тим нашим краянам, хто давно і пристрасно закохався в її
чарівний голос.
На обкладинках її тутешніх альбомів не подано жодної додаткової
інформації: ні біографії, ні імен тих музикантів, що їй акомпанують, ні
дати випуску дисків, ані реквізитів фірми звукозапису. Тут і є той
casus ethics, високо цінований адвокатами-моралістами… Наразі подякуємо
нашим аудіопіратам, які нелегально розповсюджують в Україні записи,
зроблені багато років тому по той бік Атлантики.
Унікальний тембр вокалістки, її напрочуд елегантна манера
виконання (що освіжає вже добряче заяложені мелодії), бездоганна гра
оркестру й неперевершена якість запису обох альбомів спонукали мене до
розвідок. Тож уперше використовую нагоду оприлюднити дещицю того, що
варто знати про велику українку, котру добре пам’ятають в Америці під
ім’ям Кейсі Цісик.
Її голос чули 22 мільярди слухачів
Навесні 1998 року сотні музичних радіостанцій США передали
повідомлення: «Кейсі Цісик, яка починала оперною співачкою, але згодом
стала володаркою одного з найпоширеніших у світовому ефірі голосів —
завдяки її сольному й бек-вокалу в записах джазових і поп-зірок та
виконанню рекламних джинглів великих компаній, у тому числі невмирущого
слогану «Чи щастило вам недавно кермувати «Фордом», — померла 29
березня в Манхеттені. Кейсі було 44 роки… Чудовий голос пішов зі світу
живих».
Ідентичні некрологи було опубліковано у більшості ЗМІ Північної
Америки — від транснаціональної агенції «Associated Press» до газети
штату Міссурі «Сент-Луїс Пост».
Чому вони так одностайно відгукнулися на смерть співачки? Адже її
ім’я ніколи не сяяло великими літерами на біг-бордах, вона не була
іконою шоу-бізнесу, за якою волочаться зграї фанатів і хвости
«зіркових» скандалів. Просто в тому незбагненному для нас суспільстві
люди високо цінують фаховий рівень спеціаліста і з захопленням
ставляться до успіхів інших. Не будучи поп-зіркою у звичному сенсі
цього слова, Квітка Цісик досягла того, що її голос знали геть усі
тамтешні, окрім глухих.
Схильні до статистичних екстраполяцій американці вирахували, що
їхню Кейсі прослухало більше людей, ніж може коли-небудь населити нашу
планету — понад 22 мільярди! Приблизно стільки разів прозвучали в
ефірі, прокрутилися на дисках і магнітофонах записи, пролунали з
кіноекранів та з живої сцени різноманітні музично-рекламні твори, де
вокальні партії виконувала пані Цісик.
Історія таланту
Дівчинка, яку назвали Квіткою, з’явилася на світ Божий 4 квітня
1953 року в нью-йоркському районі Квінс у родині Володимира й Іванни
Цісиків, післявоєнних емігрантів із Західної України. Дівоче прізвище
Квітчиної мами було Лев. А от чи дійсно був її тато Володимир родичем
Дарії Цісик-Ребет — дружини й колеги по боротьбі визначного діяча ОУН
доктора Лева Ребета, що загинув у Мюнхені 1957 року від руки
кремлівського вбивці, — достеменно встановити поки що не вдалося.
Першою, тобто рідною мовою для Квітки була українська; першим
музичним інструментом стала скрипка. Квітка почала її опановувати
п’ятирічним дитям. Руку їй ставив батько — концертний скрипаль, що
здобув освіту у Вищому музичному інституті у Львові й викладав в
Українському музичному інституті Америки. На роялі Квітці акомпанувала
її старша сестра Марія (народжена 1945 року в таборі для переміщених
осіб у німецькому місті Байрейті, уславленому Вагнерівським оперним
фестивалем).
Марія згодом стала відомою піаністкою, гастролювала світом, була
директором Сан-Франциської консерваторії, викладала у знаменитій
Джульярд-скул, а згодом вела майстер-класи у Карнегі-Холі.
На своєму інструменті бездоганно грала й юна Квітка, тож отримала
стипендію по класу скрипки в університеті штату Нью-Йорк. Але витримала
там лише рік — понад усе їй мріялося бути оперною співачкою. Рідкісне
колоратурне сопрано допомогло їй стати стипендіаткою Mannes School of
Music, де вона пройшла повний курс вокальної науки під керівництвом
хранителя віденської оперної традиції професора Себастіана Енгельберга
— славного педагогічною авторитарністю єврейського емігранта з Австрії.
Коли у 1974-му Квітка закінчила консерваторію, вже три роки не було на
світі її батька Володимира. «Я мала його пальці й техніку, але мріяла
співати, і досі я почуваюся винною, що покинула скрипку», — зізналася
Квітка Цісик в інтерв’ю журналу «Форд Мегезін» у 1990 році.
Працювати, як заведено в американців, Квітка почала ще під час
навчання: треба було платити за ноти, сценічні костюми,
концертмейстерам, родині допомагати. Короткі оперні ангажементи не
давали тих грошей, які пропонувала поп-музика. Досконала вокалістка,
для якої не існувало технічних труднощів, швидко увійшла до еліти
сесійних музикантів, котрі вільно почуваються в будь-якому музичному
стилі й, на відміну від ідолів шоу-бізнесу, самі вибирають собі власний
ритм життя. Тоді ж Квітка взяла собі псевдонім Кейсі (Kacey — за
англійськими назвами перших літер її імені й прізвища К.С.). Її
навперебій почали запрошувати до участі в записах своїх альбомів
джазові та поп- і рок-зірки. Меломани та знавці глянцевих авторитетів
кінця ХХ сторіччя оцінять імена кількох із тих десятків артистів, кому
Кейсі Цісик допомагала створювати їхні шедеври: Майкл Френкс, Боб
Джеймс, Девід Санборн, Майкл Болтон (теж українець, до речі), Роберта
Флек, Лінда Ронстад, Карлі Саймон, Керол Кінг, Дейв Валентін, Мікіо
Масуо, а також Квінсі Джонс — найпотужніший з
аранжувальників-продюсерів Америки, який «сконструював» феномен Майкла
Джексона. Між іншим, із майбутнім поп-королем Джексоном Квітка часто
співала в хорі.
Паралельно з творчою роботою в студії та на сцені Кейсі
відгукувалася на суто комерційні пропозиції і скоро перетворилася на
найвище оплачувану виконавицю джинглів — рекламних мотивів для радіо й
телебачення. За допомогою її витонченого співу створювали собі
акустичний імідж корпорації Coca-Cola, American Airlines, Sears,
Safeway, Starburst тощо. З 1982-го й до своєї смерті Кейсі Цісик
залишалася єдиним голосом компанії Ford Motors.
Ігнорування «Оскара»
Що завадило талановитій співачці стати суперзіркою американської
поп-сцени? Випадок, що відбив бажання до кулуарних змагань у цьому
часто-густо малочесному бізнесі. Кейсі записала кілька пісень для
голлівудського фільму «Ти світло мого життя» й зіграла в ньому роль
подружки головної героїні (та за сюжетом нібито співає — зрозуміло,
голосом Квітки). Аж тут почалась юридична тяганина між рекординговою
компанією, із якою Цісик мала контракт, і кіностудією, котра тримала
права на фільм, — під чиїм лейблом має вийти диск із піснями?
Тим часом немов нізвідки узявся такий собі білий чоловік Пет Бун,
що прославився у 1950-х своїми присолодженими копіями яскравих творів
чорношкірих рок-н-ролерів Літл Річарда й Фетса Доміно. Маючи гострий
нюх на потенційні хіти, він потихеньку викупив право на виконання
головної теми фільму й хутко організував її запис для своєї доньки. Та,
як зуміла, скопіювала Квітчин вокал… і пісня «You Light Up My Life»
полонила США назавжди!
Коли за кілька місяців нарешті вийшов диск із голосом Цісик
(вона відмовилася ставити на ньому своє ім’я, і платівка називалася
просто «Оригінальні пісні з кінофільму»), Дебі Бун уже була на вершині
національного хіт-параду. Під час вручення «Оскара» Джеку Бруксу —
автору «кращої пісні для кіно 1977 року» — цю його любовну баладу
виконувала Дебі з хором хлопчиків... Квітка проігнорувала запрошення на
церемонію. Після того дочка Пета Буна вже ніколи не заспівала нічого
яскравого й швидко зійшла зі сцени. Проте пісня, якій дала життя Кейсі,
продовжує жити в десятках версій. Останню (?) записала на своєму
недавньому альбомі Уїтні Х’юстон.
Українські альбоми
Квітка двічі була замужем. І обидва рази за видатними музикантами,
які й сьогодні належать до вершків музичної індустрії США. Варто
дякувати її чоловікам — композитору-аранжувальнику Джеку Кортнеру й
інженеру звукозапису Еду Раковичу — за ту насолоду, що ми її тепер
отримуємо від чарівних українських альбомів Квітки Цісик. Перший диск
«Kvitka» був записаний у 1980-му, другий «Two Colors» — 1989-го року.
Між цими датами відбулися розлучення з Джеком і шлюб з Едом (йому вона
народила сина Едді), що не завадило всім трьом плідно співпрацювати у
створенні музики на обох дисках. Завдяки своїй професійній репутації,
душевній вдачі та щедрим гонорарам, запропонованим нею найкращим
студійним інструменталістам Нью-Йорка, Квітка для своїх українських
сесій збирала такі бездоганні ансамблі, які нечасто могли собі
дозволити більшість тодішніх поп-зірок США. Партії роялю виконувала
сестра Марія, на гітарах грав фантастичний Стюарт Шарф, усіх не
перелічити... От і маємо результат, поряд із яким досі нема чого
поставити в нашій легкій музиці. Недарма ці диски зібрали купу нагород
у Канаді, а в 1990 році були номіновані на «Греммі» в категорії
contemporary folk.
Епілог
Якийсь злий фатум переслідував жіночу частину чудового
українського роду Цісиків. У 1994-му померла мати Іванна, у 1998-му
Квітка, у 2003-му Марія — і всі від раку грудей! На пам’ять про Квітку
Цісик-Ракович засновано фонд підтримки музично обдарованих дітей у
Rudolph Steiner School; на пам’ять про Марію — фонд «Адже життя
прекрасне», що акумулює кошти на закупівлю мамографічного обладнання
для України.
У 1983 році свою батьківщину відвідали Іванна з Квіткою — тоді її
пісні ще заборонено було крутити по нашому радіо. Марія встигла дати
фортепіанні концерти в Києві та Львові у 1990-х, коли голос її
геніальної сестри вже знала вся не байдужа до справжньої музики
Україна.
Хіба не варта хоча б одна з цих трьох жінок того, щоб мати звання народної артистки України? Посмертно, що поробиш…
|
