Міжнародний кредит — це економічні відносини, які виникають між державами, іноземними комерційними банками та фірмами з метою передавання валютних, кредитних або товарних ресурсів на умовах повернення їх у визначені строки з винагородою (відсотками). Отже, суб'єктами міжнародного кредиту виступають приват ні фірми, акціонерні комерційні банки, інколи брокери, посередни ки, уряди, регіональні міжнародні банки розвитку, міжнародні фі нансові інститути. Залежно від суб'єктів кредитних відносин роз різняють такі види міжнародного кредиту: міжнародний кредит між фірмами різних країн як різновид комерційного кредиту, бан ківський кредит у міжнародній торгівлі, брокерський кредит як проміжна форма між фірмовими та банківськими кредитами, між державні (міжурядові) кредити, включаючи змішані (надання до помоги у вигляді урядових субсидій), кредити регіональних банків розвитку, кредити міжнародних кредитних та валютно-фінансових організацій. Основною сутнісною ознакою міжнародного кредиту є те, що він являє собою форму руху позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин. Рух цієї форми капіталу пов'язаний з надан ням суб'єктам світового ринку валютних та кредитних ресурсів на умовах повернення, визначення строків, на які кредити надані, та ви плати відповідної винагороди за позичку у формі відсотка.
Якщо нафта і природний газ є основним джерелом насиче них і ненасичених вуглеводнів, то відносно ароматичних вугле воднів, безсумнівно, перевага належить вугіллю. Це тверде паливо посідає чільне місце в розвитку промисловості органічного синтезу як постачальник хімічної сировини. Його природні за паси набагато перевершують запаси нафти і природного газу. В Україні вугледобування зосереджено в трьох басейнах: Донецькому та Львівсько-Волинському кам'яновугільних басейнах, Дніпровському буровугільному басейні. Вугілля — це тверда горюча копалина органічного по ходження, що утворилася з вимерлих рослин і планктону в результаті діяльності мікроорганізмів.
Ментол - безбарвна кристалічна речовина, за структурною будовою монотерпеновий спирт, добре відомий через свій фізіологічний ефект створення відчуття холоду. Добре розчинний практично в усіх органічних розчинниках, дещо розчинний у воді. Ментол є складовою частиною багатьох ефірних олій. Найбільша кількість ментолу міститься у м'ятній олії, що є промисловим джерелом оптично чистого ментолу. Оптично чистий ментол може бути отриманий напівсинтетичними методами з інших монотерпенів. Ка́мфора (Camphora) — терпеноїд, кетон терпенового ряду; формула C10H16O. Безбарвні легколетучі кристали з характерним запахом; погано розчинні у воді, добре — у малополярних органічних розчинниках, у тому числі в спиртах; існує у виді двох оптично активних форми і у виді рацемічної суміші
Алмаз (від грец. adamas — непохитний, твердий) —крис талічна речовина, тугоплавка, хімічно малоактивна, діелект рик, практично не проводить електричного струму. Криста лічні ґратки атомні (мал. 10.). Зустрічаються кристали без барвні або забарвлені у жовтий, коричневий, рожево-бузко вий, зелений, голубий, синій і чорний колір. Кристали мо жуть бути прозорі і непрозорі, для них характерний сильний блиск. Історичні відомості. Ім'я першовідкривача вуглецю, що складається в основному з Карбону, невідоме. Невідомо й те, яка з алотропних форм Карбону — алмаз чи графіт — була відкрита раніше. Історія використання людиною цієї речовини сягає у глибочінь століть, у доісторичні часи. На певно твердити можна лише те, що до алмазу й графіту людина вже знала вугілля. А визнання Карбону хімічним елементом сталося лише у 1/75 p., завдяки роботам фран цузького вченого А. Лавуазьє
Хімічний вміст нафти дуже складний. Вона не є однорідною хімічною речовиною, а суміш великої кількості різних речовин: вуглеводів, сірнистих, азотних і інших з’єднань. 1.1 Елементний і груповий вміст нафти (ряди вуглеводів) елементний вміст нафти характеризується вмістом в них 83-87% вуглецю, 11-14 гідрогену, 1-3% нітрогену, окисигену сульфуру і металів. В деяких нафтах вміст сульфуру досягає 6%. Визначити хімічний вміст нафти за окремими з’єднаннями дуже важко, тому часто обмежуються визначенням кількісного ва хімічного вмісту, тобто окремих груп і рядів вуглеводнів. Для газів і легких бензинових фракцій вдається визначити індивідуальний хімічних вміст. Основну масу нафти складають вуглеводні, які відрізняються один від одного різним вмістом карбону і гідрогену в молекулі, а також її будовою. Вуглеводні нафти відносяться до наступних груп, або рядам: – парафінові (насичені); – нафтенові; - ароматичні.
ПРОСТОРОВА БУДОВА ОРГАНІЧНИХ МОЛЕКУЛ Стереохімія вивчає просторову будову органічних сполук. Її можна назвати хімією з'єднань в тривимірному просторі. Просторова будова взаємозв'язана не тільки з фізичними і хімічними властивостями речовин, але і з біологічною активністю, що проявляється ними. ПОНЯТТЯ ПРО БУДОВУ Якнайповніше уявлення про структуру органічної молекули складається із знання її хімічної і просторової будови. Під будовою органічної сполуки А.М.Бутлеров розумів послідовність зв'язків атомів в молекулі. В даний час враховується не тільки послідовність, але і природа, тобто електронна будова зв'язків.
Каталізаторами називають речовини, які змінюють швидкість хемічних реакцій, а самі (хемічно та кількісно) залишаються незмінними. У наш час каталізні процеси становлять основу багатьох технологій. При використанні каталізаторів швидкість хемічних реакцій збільшується в тисячі й навіть мільйони разів. Каталізні процеси лежать в основі виробництва бензину, амоніаку, сірчаної й азотної кислот, спиртів, альдегідів тощо. Каталіз широко використовують у процесі виробництва лікарських речовин, мийних засобів. Каталіз лежить в основі перспективних способів виробництва рідинного палива з вугілля, сланців, торфу. Усе ширше використовують каталіз для охорони довкілля від забруднення стічними водами, шкідливими промисловими газами.
В водних розчинах корозія багатьох металів часто супроводжується виділенням водню. Корозійна активність таких розчинів сильно залежить від рН, а також від перенапруги водню і властивостей продуктів окислення металу. [15] Якщо останні нерозчинні, то осаджучись на поверхні металу, вони захищають його від подальшого підходу деполяризатора. Тобто, утворення нерозчинних продуктів корозії приводить до зниження швидкості корозійного процесу. РН впливає на швидкість електрохімічної корозії металів, змінюючи потенціал катодних деполяризаційних реакцій, в яких беруть участь Н+ ОН-іони, на розчинність продуктів корозії і можливість утворення захисних плівок на поверхні кородуючого металу, а також на перенапругу електродних реакцій [17,18].
Природні води являються розчинами, різними за складом з широким діапазоном вмісту розчинених речовин. Формування складу природних вод проходить в результаті ви луження, випаровування, конденсації та іонного обміну, поглинання і виділення газів, життєдіяльності організмів і в результаті інших фізико-хімічних процесів взаємодії вод з породами, ґрунтами, газами та забруднювачами навколишнього середовища. Для санітарної оцінки чистоти питної води має важливе значення визначення ступеня забрудненості її залежно від розчинених органічних речовин тваринного і рослинного походження, кількості розчинених солей азотистої кислоти, вмісту заліза, солей кальцію і магнію.
Поділись з друзями 
