Відомий історик комунікацій Ганно Гердт зауважив, що "сучасні соціологи-теоретики від Дж. Деві (John Dewey) до Юргена Хабермаса (Jurgen Habermas) вважають, що потенціал демократії залежить від спроможності суспільства забезпечити участь громадян у політичному житті за допомоги комунікацій" (Hardt, 1992, 218). Зокрема концепція "суспільної сфери" Юргена Хабермаса втілює ідеї суспільства громадян, що, як рівні, мають однаковий доступ до форуму громадського суспільства, який не залежить ні від держави, ні від приватних інтересів (Habermas, 1989). Саме у рамках цього форуму, що називається суспільною сферою, відбуваються раціональні дебати та дискусії, за допомоги яких реалізується участь громадян у політичному житті спільноти. Таким чином, ідея резонуючої суспільної сфери як необхідної риси ліберально-демократичного суспільства пов'язана з поняттями суспільних інтересів, адекватної інформації та свідомої дискусії.
Політичний зміст та практика роботи засобів масової інформації за умов ліберального демократичного суспільства залежать від загального середовища та умов, за яких доводиться функціонувати ЗМІ. Це середовище надзвичайно складне і до того ж його поступ відбувається в рамках індустріальної капіталістичної економіки. Самі по собі засоби масової інформації можуть розглядатися з кількох точок зору: як галузь економіки, як культурні інституції та як технології. Кожна з ролей вимагає від ЗМІ певного комплексу часом суперечливих характеристик. Ми розглянемо ці характеристики у двох загальних розділах. У першому з них буде розглянуто умови роботи систем новинних ЗМІ, включаючи політичні та законодавчі обмеження і схеми підтримки інформаційних інституцій, загальні економічні реалії індустрії засобів масової інформації (включаючи структуру власності, надходження від реклами та ринкові структури) і потенційні джерела диверсифікації в рамках систем новинних ЗМІ. У другому розділі коротко розглянуто зміст політично заангажованих новин, проаналізовано, "що може стати новиною" як у звичайній ситуації, так і під час політичних виборів і кампаній.
Представники різних наукових шкіл дають різні і часто суперечливі відповіді на
ці запитання. Наприклад, Блек (Black, 1982, 45) наводить дуже довгий (і все одно
неповний) перелік потенційних функцій ЗМІ: забезпечення інформаційної бази для
здійснення громадянами політичного вибору; забезпечення каналу комунікації між
діючими політиками, політичними рухами, органами державної влади та зацікавленою
публікою; допомога іншим інституціям у здійсненні таких функцій, як добір
політичних лідерів та репрезентування їх суспільству; здійснення впливу на
процес ухвалення політиками рішень; допомога в організації дискусій між різними
політичними силами; визначення порядку денного суспільних дискусій шляхом
висвітлення окремих політичних питань; збереження status quo; підтримка
інтелектуального впливу панівних класів; створення ринку політичних ідей;
визначення концептуальних режимів для всього державного устрою виходячи з
технологічних особливостей різних форм ЗМІ.
Поділись з друзями 
