Київська Русь — одна з могутніх держав Європи IX—XII ст. Вона відіграла
велику роль в історії східних слов'ян та інших слов'янських народів.
Давньоруська держава сприяла їх суспільно-політичному, економічному та
культурному розвитку.
Древня Русь впливала на міжнародне життя Європи, підтримувала і
розвивала торговельні, політичні й культурні зв'язки з багатьма країнами
Заходу і Сходу. Вона тісно співпрацювала з Візантією, Німеччиною, Францією,
Угорщиною, скандинавськими країнами, а також зі східнослов'янськими —
Польщею і Чехією. Активно розвивалися культурні відносини з південними
слов'янами, особливо з Болгарією; як відомо, південнослов'янська писемність
справила вплив на писемність Русі, а з XI—XII ст. починається зворотний
вплив Русі на південнослов'янську писемність. Це ще раз підтверджує
спільність походження, мовну спорідненість східних, західних і південних
слов'ян, близькість їхніх культур та історичної долі.
Причини, щодо початку громадянської війни: -Прихід до влади більшовиків, та впровадження ними радикальної політики -Розігнання установчих зборів 5 січня 1918 року -Політика переселення бідноти з центру Росії на Кубань та Дон -Прагнення буржуазії захопити владу, через націоналізацію приватної власності, промонархічних кіл відновити монархію
В 1654 р. гетьман Б. Хмельницький вступив у союз з Москвою, підписавши Переяславську угоду. Ця угода підписувалась на умовах, що обидві сторони не втрачають своєї незалежності, то була, навіть не автономія, а федерація двох держав. Але Москва мала свої погляди на цю угоду. Вона відразу почала дивитись на Україну, як на свою провінцію і вживала максимум зусиль аби вбити в українському народі дух самостійності. Найявнішим затвердженням намірів самодержавної Москви стало введення до Києва сильного гарнізону московського війська та призначення там московського воєводи. З того часу в Україні починаються антимосковський рух. Яскравими представниками якого були на той час Виговський, Тетеря, Брюховецький, Дорошенко. Сплески цієї боротьби за долю свого народу бачимо при гетьмані Мазепі.
Понад одинадцять століть тому східні слов’яни створили свою першу державу. Літописи та інші пам’ятки давньоруської літератури називають її Руссю, або Руською землею, вчені-історики – Київською, або Давньою Руссю. Вона належала до найбільших, найкультурніших, найрозвиненіших економічно й політично держав середньовіччя. На величезному обширі від Чорного до Білого морів, від Карпатських гір до Волги жили русичі. Вони вирощували хліб і розводили худобу, мали розвинені ремесла й промисли, а руські купці були відомі на торгах Багдада і Константинополя, Кракова й Буди Великого Бултара й Ітилю. Могутньою, високорозвинутою й цілісною була матеріальна й духовна культура Київської Русі. Її народ зводив величні кам’яні храми й ошатні дерев’яні житла, створював могутні фортифікаційні споруди свoїх великих і малих міст, будував на тисячі верст захисні вали проти кочовиків. …На весь світ славилися вироби давньоруських майстрів. У Києві, а далі в Новгороді та інших містах Русі складалися літописи, в яких описувалось славне минуле й аналізувалося сучасне життя. Давньоруський народ творив свою усну історію у вигляді переказів і легенд, дружинних пісень і билин, інших фольклорних пам’яток. Київська Русь багато важила в політичному житті Європи і Близького Сходу. З нею змушені були рахуватися візантійські імператори й хозарські хагани. Протягом пів тисячоліття Давньоруська держава затуляла собою європейський світ і Візантію від кочовиків. Київська Русь зробила величезний внесок до світової історії ІХ-ХІІІ ст., тому інтерес до неї не вщухає серед учених сучасного світу.
В цьому рефераті мова йде про становище трудящих мас західноукраїнських земель, які перебували під владою чужоземних загарбників, Тх боротьбу за соціальне й національне визво¬лення, возз'єднання з Радянською Україною. Аналізується взаємозв'язок між радян¬сько-німецьким пактом про ненапад від 23 серпня 1939 р. і визвольним походом Червоної Армії на територію Західної України, Бессарабії та Буковини. Показано початок соціально-економічних перетворень на західноукраїнських землях, йдеться про необгрунтовані репресії й довільні депортації значної частини населення дале¬ко за межі України.
Хилларі клінтон стала носительніцей надій жіночої емансипації. Не тільки в Америці існують жінки що добилися великих успіхів в прагненні до рівних прав і політичної влади. Але ні в одній з країн світу вічна суперечка про право жінок брати участь в суспільному і державному житті країни нарівні з чоловіками не був дозволений природним чином формального голосування або розподілу обов'язків. У багатьох частинах земної кулі відбувається страхітлива дискримінація жінок в повсякденному житті: їх зраджують і забувають, б'ють і насилують, витісняють і висміюють. Тому разом з вимогою надати права рівноправна участь у вирішенні суспільно-державних проблем коштує вимога природного людського права на пошану. Тому особливо важлива позиція Хилларі клінтон. Вона завжди вважала, що олюднення суспільства - найважливіша проблема. Партнер в центрі влади Що ця жінка особлива, з'ясувалося дуже скоро: як тільки конфетті свята з нагоди "вступу" були виметені з вашингтонських танцювальних залів. І почала Перша Леді зовсім не так, як інші. Всього лише через п'ять днів після свого вступу до посади Президент Біл клінтон повідомив про утворення Комісії, яка в перебіг ста днів повинна буде розробити концепцію реформи охорони здоров'я в США. Очолювати цю програму було доручено Хилларі, "щоб забезпечувати хворих правильною їжею і, в першу чергу, думати про потреби всіх хворих американців". Це був небезпечний поворот. Реформаторська діяльність нового Президента могла б стати найважливішим досягненням в період його правління. Ця діяльність могла стати навіть ще більшим, але могла стати і банкрутством, крахом його головних обіцянок, а отже, і крахом його рейтингу. Клінтон поклав проблеми сторіччя на свою дружину Хилларі.
Індія - одна з колисок людської цивілізації. Індійська культура була тісно пов'язана з культурою багатьох народів і зробила на них чималий вплив. В процесі взаємного збагачення вона зуміла зберегти своє своєрідність і яскраву індивідуальність. Досягнення стародавньої Індії в області науки, літератури і мистецтва на протязі тисячоліть запліднили творчу думку її близьких і далеких сусідів. Що зародилися в Індії індуїзм і буддизм і виниклі на їх основі різні релігійно-філософські системи надали дію не тільки на розвиток багатьох цивілізацій Сходу, але і на суспільну думку багатьох народів миру. Індія по розмірах своєї території і по кількості населення вже у далекому минулому, як і тепер належала до найкрупніших країн Азії. Різкі грані, створені самою природою, відрізували її від зовнішнього миру і утруднили зв'язки з іншими країнами і народами. На півдні, південному заході і південному сході вона омивається обширними водними просторами Індійського океану, Аравійського моря і Бенгальської затоки. На півночі вона замикається найбільшим і високим в світі гірським хребтом - Гімалаями. Гірські перешкоди, хоча і не такі непереборні але достатньо могутні, відокремлюють Індію на заході від Ірану і на сході від Індокитая. Індія в значній мірі була забезпечена природними багатствами, необхідними для життя людини, і порівняно мало потребувала продуктів, що привезли. Виключно багаті і різноманітні були флора і фауна країни. Окрім пшениці і ячменю, тут вже в давнину почав вирощуватися рис, який саме з Індії вперше потрапив до Західної Азії, Африки і Європи. З інших культурних рослин, знайомством з якими західні країни були зобов'язані Індії, слід зазначити цукровий очерет і бавовник, не говорячи вже про прянощі. Індія володіла невичерпними джерелами всілякої цінної сировини (каменя, металургійних руд лісоматеріалів). Все це давало можливість господарського розвитку, значною мірою самостійного, що виключало проникнення інших племен і народностей, а також зовнішньої торгівлі (в основному через Іран і Середню Азію).
Політична боротьба українського народу за Українську Державу ввійшла в повну фазу. На це склалися ріст внутрішньої сили українського народу і зовнішня політична обстановка. Виявом цієї організованої боротьби є Українська Повстанча Армія (УПА). УПА, обороняючи український народ перед терором окупантів, творить збройну силу, яка закріпить здобутки Української Національної Революції, та, перетворившись в Українську Народну Армію, стане на захист УССД перед зовнішніми ворогами. УПА – це збройна сила українського народу, боротися в рядах УПА – це почесний обов’язок кожного громадянина України. УПА бореться: • За самостійну Соборну Українську Державу на українській землі. • За новий справедливий лад і порядок в Україні без панів, поміщиків, капіталістів та більшовицький комісарів. • За новий справедливий міжнародний лад і порядок в світі, побудований на пошануванні прав кожного народу та його незалежний всесторонній розвиток у власних державних формах. • Проти німецького та московського імперіялістичних наїзників, що змагають до поневолення та знищення українського народу. • Проти імперіялізмів, як джерела воїн і поневолення народів. Більшовицьких парашутистів УПА вважає за передовий загін московських імперіалістів і поборює нарівні з німецькими грабунковими бандитами.
ХІХ та початок ХХ століття інколи називають часом археологічних відкриттів. Саме тоді Г.Шліманн розкопав Трою, Мікени, Тірінф, А.Еванс виявив залишки палацової держави, яку назвав мінойською, а також записів (лінійне письмо А і Б). В Україні теж було зроблено багато досліджень, і особливу увагу привернули до себе роботи В.Хвойки, який з 1893 року проводив розкопи в Києві на вулиці Кирилівській, і ці знахідки були відмінні від знайдених раніше. Незабаром у 1896 році В.Хвойка проводить розкопи і в селі Трипілля, де виявляє пам’ятки тієї ж культури, що й знайдена ним у Києві. Звідти, від назви села, і пішла назва культури – трипільська. Величезний інтерес до знахідок проявили такі історики, як Е.Штерн (1901-1902 р. – розкопав пам’ятки аналогічного характеру), В.Б.Антонович і Хв.Вовк. Пізніше, у радянський час, цю культуру досліджували такі вчені, як Т.Пассек, С.Бібіков, Є.Черниш, В.Маркевич, В.Збенович, та досліджувалась вже переважно територія Румунії і східної України, де, за думкою цих учених, ця культура зароджувалась. У наш час трипільську культуру досліджують такі вчені, як Н.Бурдо та Л.Кульчицька. Проблема походження трипільської культури Існують різні думки щодо походження трипільської культури. За В.Хвойкою, наприклад, це було автохтонне населення (предки слов’ян), яке жило на території Середньої Наддніпрянщини. Чи є така думка абсолютно вірною? Адже автохтонна культура, яка існувала до трипільської, була відкрита лише у 40-50х роках ХХ століття українським археологом В.Даниленком, і лише тоді стало можливим говорити про її спорідненість з трипільською. Крім того, за П.Третьяковим, прослов'яни у IV-III тисячоліттях до н.е. існували на північніших землях. Тому, напевно, гіпотеза В.Маркевича та В.Даниленка, за якою місцеві племена дністровського варіанту буго-дністровської культури були швидко асимільовані боянськими (балкано-дунайськими) прийшлими племенами, і трипільська культура – не що інше, як синтез цих двох культур, здається більш ймовірною. Внесок до цієї теорії зробив і В.Збенович, який приєднався до думки своїх попередників, але доводив відсутність впливу буго-дністровської культури, що також цілком можливо.
Феодали. Виникнення і розвиток феодалізму виявля ються перш за все у формуванні та зростанні феодаль ного землеволодіння. Феодальна земельна власність є економічною основою панування класу феодалів. Феодальні відносини розвивалися у Київській Русі нерівномірно. Первісною формою економічної реалізації феодальної земельної власності було полюддя. Полюддя — це інститут прямого позаекономічного примусу населен ня, в якому головна роль належить відносинам пануван ня та підкорення — початковій фазі перетворення землі у феодальну власність. У IX ст. формується панівний клас феодалів, в який входили київські князі, місцеві князі, бояри. Державне й особисте князівське начало у IX ст. було ще недостат ньо диференційовано. Князівський домен являв собою маєток, який належав не державі, а самому князю як феодалу. Князівське землеволодіння, як і всякого роду слу жителі у цих володіннях охоронялися правом Київської Русі в особливому порядку. З'являються також боярсько-дружинницькі землеволодіння. Питання про час виникнення на Русі боярського землеволодіння поки що не вирішене істориками через неповноту джерел. Проте встановлений високий штраф за псування межового знаку свідчить про посилений захист перш за все приватного земле володіння. Феодальні земле володіння збільшувалися за рахунок як великокнязів ських і князівських пожертвувань, так і захоплення пустуючих земель і земель общинників.
Поділись з друзями 
