Кожного дня людина має справу з різноманітними цінами. Для того, щоб жити, треба споживати продукти харчування, мати одяг, взуття, предмети домашнього вжитку, тобто те, що називають споживчи">
Кожного дня людина має справу з різноманітними цінами. Для того, щоб жити, треба споживати продукти харчування, мати одяг, взуття, предмети домашнього вжитку, тобто те, що називають споживчими товарами. Всі вони мають купівельну ціну, яку треба сплатити, щоб придбати такі товари. Так квартирна плата також є ціною за послугу, яку надає власник житла. Якщо людина наймається на роботу, то їй за послуги праці виплачують заробітну працю, яка є ціною такого товару як робоча сила. Ціною є проценти за кредит, орендна плата власнику землі. Сировинні матеріали, основні засоби виробництва також реалізуються за закупівельними цінами. Отже, на ринку товарів є безліч цін. Ще не так давно ціну визначали як грошове вираження вартості товару. А вартість, як відомо, - це втілена і уречевлена в товарі абстрактна праця, яка визначається кількістю суспільно необхідного робочого часу, потрібного для виготовлення будь- якої споживчої вартості за наявних суспільно нормальних умов виробництва і середнього в цьому суспільстві рівня вмілості та продуктивності праці. Однак в практиці трапляються такі випадки, коли вартість одного товару ( тобто затрати суспільно необхідного часу ) перевищує вартість іншого , але ринкова ціна його менша. Це пояснюється співвідношенням попиту і пропозиції на товари. У нашому випадку ціна другого товару більш висока через те, що попит на нього перевищує пропозицію, а , отже, його ціна вища від вартості. Існують ще й інші фактори, не повязані з вартістю, але впливають на ціну товару. Отже, ціна є грошовим вираженням вартості товару лише в тому випадку, коли існує рівновага між попитом і пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняється не вартістю, а іншими причинами. Тому потрібне більш універсальне визначення ціни : ціна - це грошова сума, яку одержують за конкретний товар. Величина ж грошової суми залежить від багатьох факторів, які будуть розглянуті в роботі. Таким чином, предметом її розгляду є одна з найголовніших категорій ринкового господарювання- ціна. Особливої уваги приділяється питанням ціноутворення на підпрємствах та впливу ціни на економічні процеси загалом. Ціллю даного дослідження є простеження всієї різноманітності методів встановлення цін та їх поведінку на перехідному етапі розвитку.
ЦІНА ЯК КАТЕГОРІЯ РИНКОВОГО ГОСПОДАРЮВАННЯ.
1.1 Система цін в Україні. Джерела інформації про ціни. Система цін організовує господарський процес таким чином, що кожен учасник сам вирішує вирішує, який вклад він хоче внести в економіку – з врахуванням того, що він може реалізувати ( продати ) свій вклад за ціну, яка влаштовуватиме його як покупця і, відповідно. З свого боку придбати товари та послуги, що пропонуються іншими. Ця система настільки природня для ринкової економіки, що зазвичай її розглядають як дещо, що не потребує доведень. В дійсності ж система цін є результатом тривалого розвитку, який поступово привів до сьогоднішніх ринкових реалій і весь час продовжує вдосконалюватись.
1.2 Ціна за способом формування.
Систему цін прийнято класифікувати згідно визначених ознак.
За характером обороту: - Оптові, за якими підприємство реалізує вироблену продукцію іншим підприємствам та збутовим організаціям - Закупівельні, за якими реалізується сільськогосподарська продукція виробниками ( колгоспами, радгоспами, фермерськими господарствами та населенням ) державним та комерційним організаціям для послідуючої переробки. - Роздрібні, за якими товари реалізуються в роздрібній торговій сітці населенню. На будівельну продукцію існує декілька різновидністей цін - кошторисна вартість – граничний розмір витрат на будівництво кожного конкретного обєкта. - прейскурантна ціна – середня кошторисна вартість одиниці кінцевої продукції типового будівельного обєкту. - Договірна ціна встановлюється при підписанні договору між замовником та підрядчиком. - Ціни та тарифи на послуги населенню. - Знижки в галузі обігу ( оптово- збутові, торгівельні ) - Тарифи грузового та пасажирського транспорту – плата за переміщення вантажу та пасажирів. Яка береться транспортними організаціями з відправників вантажу чи пасажирів.
За рівнем вільності від впливу держави при їх встановленні: - Вільні, що складаються на ринку під впливом попиту та пропозиції. Держава може домагатися зміни цих цін тільки за допомогою впливу на коньюктуру ринку. - Регульовані, які складаються також під впливом попиту та пропозиції, але підлягають певному впливу з боку держави чи через безпоседнє обмеження їх росту або зниження, регламентацію рентабельності. - Фіксовані, які встановлюються державними органами на попередньо визначене коло товарів.
За способом фіксації: - Контрактні, які встановлюються за згодою обох сторін згідно контракту. - Трансфертні, які застосовуються при реалізації продукції між філіями або в межах однієї асоціації. - Біржові, які використовуються при продажу товарів безпосередньо через біржі. - Торгів, які обслуговують особливу форму торгівлі, коли декілька підрядчиків, що конкурують між собою, пропонують замовнику свої проекти на виконання певних робіт, з яких замовник на конкурсній основі обирає найбільш ефективний.
За ступенем обгрунтованості: - Базисні, які застосовуються в якості початкової ціни на подібну продукцію. Вони являють собою фіксовані в угодах чи прейскурантах ціни товарів з певними якісними характеристиками. - Довідкові, які друкуються в каталогах, прейскурантах, журналах, газетах, довідниках, економічних оглядах. Вони використовуються спеціалістами в якості інформації для орієнтації при встановленні цін на аналогічну продукцію чи аналізі рівнів та співвідношень між цінами. - Прейскурантні, які є видом так званої, довідкової ціни. Вони друкуються в прейскурантах фірм – виробників або продавців. - Фактичні ціни угод. Які враховують застосування різноманітних знижок та надбавок щодо базової ціни. - Споживача, яка визначає витрати споживача, які напряму повязані з придбанням товару та витратами, повязаними з його експлуатацією. По терміну дії ціни: - Постійні, які не змінюють протягом сроку поставки продукції за даним контрактом чи договором - Текучі , за якими здійснюється поставка продукції в даний період часу. Вони можуть змінюватися на протязі виконання одного контракту і повністю залежать від коньюктури ринку. - Плинні, які встановлюються в торгових угодах на продукцію, яка зазвичай потребує тривалого сроку на виробництво. Вони враховують всі зміни у витратах виробництва, які відбуваються в період виготовлення виробів. - Сезонні , які діють протягом визначеного періоду часу4. - Ступінчасті, які передбачають ряд послідовно зменшених цін за попередньо визначеною шкалою.
Складовою частиною системи ціноутворення є широко поширена система знижок з встановлених прейскурантних цін. Знижки застосовують фірми – виробники продукції та роздрібна торгівля. Знижки – це своєрідна відповідь на дії конкурентів, коли вони почмнають знижувати ціни. Знижки використовуються для залучення нових споживачів та зкорочення великих запасів. Всім підприємцям, хто вболіває за розширення масштабів своєї справи, слід привернути особливої уваги системі знижок. Для цього є цілий ряд причин. Знижка сама собою створює у покупця переконання і впевненість про те, що фірма – продавець ( відповідно прямий виробник ) йде саме йому на зустріч, що, звичайно, підкреслює значення покупця-споживача у власних переконаннях. У покупця складається враження, що фірма - продавець є безумовно солідною та стабільною організацією, оскільки вона може собі дозволити певне зниження цін. Спрвжню ж користь з всіх цих заходів отримує перш за все фірма – продавець через те, що вона прискорює товарорух та збільшує обєм продажу.
Таким чином розрізняють слідуючі види знижок: - За оплату товару готівкою ( загальна чи проста знижка ). Така форма платежу покращує фінансове положення виробника з точки зору готівкових грошей, оскільки зазвичай в практиці ринкових відносин сроки оплати рахунків за відгружену продукцію коливаються від 30 до 90 днів. В залежності від суми угоди такі знижки можуть складати від 3 до 6 %. - Кількісна – зниження ціни за купівлю великих партій товару. Продаж і транспортування продукції такими партіями знижують збутові витрати виробника. Йому такі знижки вигідні, так як одночасно знижується і собівартість продукції по мірі збільшення обєму партії, що виробляється. - Дилерська надається дилерам чи посередникам за послуги, повязані з просуванням продукції до кінцевого споживача. Слід відмітити, що такий вид знижок також досить важливий для виробника, оскільки просування товарів таким чином перекладається на плечі посередників. - Спеціальна ( персоніфікована ) надається так званим “ обранцям ”. Це певна катерорія покупців, якими безпосередньо зацікавлені продавці. На мою думку, це також досить вдалий прийом, адже таким чином розвивають зацікавленість у пробних та елітних видах товарів. - Сезонна надається покупцеві за купівлю несезонного товару або в період сезонного розпродажу. Слід нагадати також, що величина таких знижок доходить до 50- 80 %. - Бонусна надається постійним покупцям, якщо вони за певний період купляють попередньо обумовлену кількість товару. Вона може складати 7 – 8 % вартості обороту. Так, наприклад, представництво швейцарської фірми « Тісол « в Україні, яке має досить широку сітку спеціалізованих і відомих магазинів проводить акцію з надання бонусної знижки при пред’явленні товарних чеків своїх магазинів на суму понад 100 грн., за якими покупки здійснювалися в десятиденний термін. Однак, слід відмітити, що даний вид знижок може дозволити собі лише продавець елітних товарів. - Закрита робиться на продукцію, що виробляється в замкнених формуваннях, наприклад, у внутрішньофірмових поставках, внутрішні торгівлі економічних угрупувань, а також на товари, що поставляються за спеціальним міжуправлінською домовленістю - Непомітна – форма додаткових безкоштовних послуг продаця покапцю. Наприклад, надання льготних кредитів. Такі знижки стимулюють купівлю оптових партій товарів.
Інформація, необхідна для прийняття рішень щодо цін.
Вирішуючи питання щодо ціни товару, фірма – виробник повинна зібрати всю достовірну інформацію. Проте не слід ототожнювати інформацію і дані. Рішення щодо цін фірма може приймати тільки всебічно вивчивши інформацію. Дані слугують лише вихідним матеріалом, аналізуючи який можна отримати якісні продукцію. Якщо фірма не проведе такого аналізу, вона буде мати лише набір фактів та цифр, які не тільки не допоможуть, а й ускладнять прийняття правильних рішень і відповідно орієнтацій. Дані слід збирати будучи впевненим, що вони слугуватимуть потенційним джерелом інформації. Тому керівництво фірми має визначитись, в яких напрямках збирати дані, за якими питаннями потрібна інформація. Як правило, компанії збирають інформацію за такими напрямками як ринок товару ( тип конкуренції ), галузь промисловості, урядова діяльність. Фірма – виробник потребує інформацію про конкурентів та конкуруючі товари, виробництво і затрати, відношення між виручкою від реалізації товару і прибутками, політику уряду в галузі підприємництава та податкову політику. Збираючи і опрацьовуючи інформацію стосовно цін, фірма має вивчити:
- Ринок, на якому продає свою продукцію; - Всі потенційні можливості вироблюваного товару; - Свою та суміжні галузі для виявлення існуючих і потенційних конкурентів; - Рішення уряду.
Для прийняття вірного і обумовленого рішення по цінам необхідно мати слідуючий перелік інформації
Ринок і товар
- Сегменти ринку, в яких реалізується товар. - Вимоги, які висуваються покупцями щодо товару. - Географічне положення . - Новизна товару. - Ємкість ринку. - Якість товару в порівнянні з товарами конкурентів. - Головні конкуренти. - Відповідність товарів по цінам. - Перспективи росту обєму продаж - Здатність задовольняти потреби покупця, в тому числі і перспективні - Коньюктура ринку протягом 2 років. - Необхідність модифікації.
Конкуренція на ринку. Політика уряду.
- Конкуруючі товари в продажу. - Вплив на ринок політики уряду. - Доля ринку конкурентів. - Вплив на окремі фірми. - Можливість зміни цін. - Фінансове положення конкурентів. - Дії конкурентів, які можна передбачити у випадку зміни умов ринку. - Офіційні дані про рибутки та збитки.
Виробництво і витрати. Виручка від реалізації та прибуток.
- Обєми виробництва та складські запаси товарів у фірми на конкретну дату. - Співвідношення між виручкою від продажу, прибутком і витратами по різним видам товарів - Витрати, які відповідають даному рівню наявності складських запасів - Вплив обємів виробництва на виручку від продажу та прибуток. - Вплив на витрати зміни обємів виробництва і складських запасів. - Питома вага прибутку в ціні одиниці товару фірми та його відмінність від аналогічного показника конкурентів - Затрати, які мають безпосереднє відношення до прийняття рішень щодо цінових питань.
Фірма повинна приймати всі міри для отримання вищезгаданої інформації. Якщо вона не зможе зібрати і проаналізувати інформацію, покладаючись на власні сили, необхідно звернутися до послуг підприємств, які спеціалізуються на аналітичних дослідженнях.
СИСТЕМА ОПТОВИХ ЦІН ТА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА.
В системі планових цін значної уваги приділяють оптовим цінам на продукцію промисловості, які мають вагомий вплив на рівень закупівельних цін в сільському господарстві, цін в будівництві та тарифів на грузові перевезення , а також роздрібні ціни на товари народного споживання та різних видів тарифів на виробничі, комунальні та побутові послуги. Оптові ціни на промислову продукцію поділяютьсяна оптові ціни підприємств, які складаються з собівартості та прибутку, тобто, іншими словами, цінами товаровиробника чи цінами реалізації продукції, та оптові ціни промисловості, які включають в себе збутову націнку постачальників. Розрізняють також оптові ціни промисловості єдині для всієї території країни та зональні, що встановлюються взалежності від величини транспортних витрат, обєктивної відмінності в витратах виробництва та використання продукції. Крім вищезгаданого поділу існує також поділ на тимчасові, разові, договірні. Такий поділ залежить від терміну дії цін, специфічних особливостей виробництва та попиту на продукцію. Особливим типом оптових цін є розрахункові ціни, що встановлюються в межах деяких галузей з ціллю забезпечення госпрозрахункових умов діяльності підприємствпри великих обєктивно зумовлених якимись іншими факторами в різницях, що яскраво виражені у витратах на виробництво продукції. За розрахунковими цінами підприємства реалізують вироблену ними продукцію відповідним організаціям, які в свою чергу реалізують її за встановленими прейскурантними цінами та договірними оптовими цінами. Слід також вівдмітити вагомість і важливість системи оптових цін. Так, наприклад, в 70-80 рр. Рівень оптових цін не відображував загальнонеобхідних витрат, що зувовлювало знвчне послаблення розрахункових відносин в багатьох промислових обєднаннях і на підприємствах. Безперечно, це негативно відобразилось на рості продуктивності праці, темпах науково-технічного прогресу, покращенні організації та стимулюванні виробництва, праці та управлінні. В результаті різко знижувались темпи росту ефективності виробництва. Тобто, як висновок до проведеного вище економічного аналізу можна сказати, що оптові ціни стимулюють виробництво високоякісної продукції.
ПРОЦЕС ЦІНОУТВОРЕННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ
2.1 Основні принципи ціноутворення
В кінцевому результаті ціна товару визначається ринком, на неї значно впливає відношення попиту та пропозиції і вона представляє собою компроміс між бажанням продавця і можливостями покупця. Проте, витоком формування продажної ціни є калькуляція. Незважаючи на докорінні зміни в системі ціноутворення через певну лібералізацію, калькуляційний метод формування цін залишається головним, оскільки ціна має забезпечувати покриття всі витрат і крім цього ще й отримання прибутку. Якщо розрахована калькуляційним методом ціна вища тієї, що склалася на ринку, слід шукати шляхи зниження витрат чи взагалі відмовитися від виробництва даного товару. Попередньо розраховуються дві ціни кожного товару, виробництво якого передбачається в наступному році: продажна, яка забезпечує виробнику нормальні умови відтворення і мінімальна, яка компенсує підприємству витрати при мінімальному прибутку. Якщо укладається контракт, здійснюється велике замовлення, то замовники мають право ознайомитися з калькуляціями виробника. Виробник в свою чергу може відмовитися від представлення калькуляційних звітів, замовник в такому випадку - від придбання товару, ціна якого видається йому явно завищеною. Крім калькуляційного застосовуються також і інші методи формування цін на вироби, що тільки починають випускатись: параметричний, що базується на залежності ціни від головного параметру виробу ( потужності, швидкодії, грузопідємності і т.п.); статистичний, основа якого – аналіз динамічного ряду цін аналогічних чи споріднених виробів. Але, слід відмітити, що при всіх умовах ціна повинна компенсувати витрати виробника, тому використання калькуляцій – просто необхідний процес в ціноутворенні. Іноді проектування цін на, так звані, елітні вироби доручають спеціалізованим консалтинговим фірмам, в обєктивності яких впевнені обидві сторони – як замовник так і виробник. Наприклад подібного роду роботи виконує американська фірма Rand Corporation.
2.2 Аналіз ціноутворюючих факторів.
В умовах ринкової економіки ціна має величезне значення. Ціна визначає структуру і обєм виробництва, рух матеріальних потоків, розподіл товарної маси і з рештою рівень суспільства. Крім того, успіх комерційного підприємства визначають наступні складники: - науково обгрунтована цінова стратегія; - розумна цінова політика; - правильна методика встановлення цін.
Ціна і цінова політика для підприємства - другий після товару важливий елемент маркетингової діяльності. Саме тому розробці цінової стратегії і цін приділяється максимум уваги з боку керівництва кожного підприємства, якщо за цілі було поставлено ефективно і довгостроково розвивати діяльність ринку. Адже кожен невірний чи недостатньо продуманий крок відразу відображається на динаміці продажу та рентабельності. Тож прийняття рішень в області цін має спиратись на багаточисельні фактори, найважливіші з яких: - собівартість товару, його вартісна оцінка, що розраховується різними способами, - очікувана реакція покупців та можливість її зміни, - прямий вплив з боку держави на політику цін (див. додаток 1 ), Кожен, хто ступає на стежину підриємництва, має чітко розуміти, під пливом яких факторів формується ринкова ціна. Для вибору цінової політики фірма повинна виявити і проаналізувати всі ціноутворюючі фактори. Вони можуть бути як зовнішніми так і внутрішніми. Ціна на ринку набуває видозмін перш за все під впливом попиту та пропозиції. Попит є чи не найважливішою категорією ринкової економіки, оскільки саме він визначає ціну на різні товари, розподіляє сировину і готову продукцію.
