Реєстрація і ліцензування банків — найважливіші функції банківського нагляду. Вони покликані обмежувати або розширювати банківську діяльність згідно з вимогами чинного законодавства та норма">
Реєстрація і ліцензування банків — найважливіші функції банківського нагляду. Вони покликані обмежувати або розширювати банківську діяльність згідно з вимогами чинного законодавства та нормативних актів Національного банку України. Реєстрація банку — це момент відповідного запису у «Республіканській книзі реєстрації банків і кредитно-банківських установ». Він означає створення згідно з чинним законодавством специфічної юридичної особи — банківської установи. Зворотний процес — ви-креслення реквізитів банку з Республіканської книги — свідчить про те, що банк як юридична особа перестав існувати. Створення і реєстрація комерційних банків в Україні регулюється «Положенням про порядок створення і реєстрації комерційних банків», затвердженим Постановою Правління НБУ від 21 липня 1998 р. Комерційні банки різних видів і форм власності створюються у вигляді акціонерних товариств або товариств з обмеженою відповідальністю відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про господарські товариства», «Про цінні папери і фондову біржу», «Про підприємництво», «Про обмеження монополізму та недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», інших законодавчих актів України та нормативних актів Національного банку України. Комерційний банк вважається створеним і набуває статусу юридич¬ної особи з моменту його реєстрації в Національному банку України. Засновниками, акціонерами (учасниками) комерційних банків можуть бути українські та іноземні юридичні і фізичні особи за ви¬нятком Рад народних депутатів усіх рівнів, їхніх виконавчих орга¬нів, політичних і профспілкових організацій, спілок і партій, гро¬мадських фондів. Згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» визначається мінімальний розмір статутного капіталу банку. Статутний капітал комерційного банку формується тільки за ра¬хунок власних вільних коштів учасників (акціонерів). Забороняється використовувати для формування статутного фонду комерційного банку бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу. Банкам забороняється збільшувати статутний капітал за рахунок не-розподіленого прибутку та коштів інших фондів, а також збільшу¬вати статутний капітал для покриття збитків. Внесок учасників (акціонерів) до статутного капіталу комерцій¬ного банку здійснюється тільки у вигляді грошових коштів у націо¬нальній валюті України. Для реєстрації комерційного банку в двотижневий строк після аудиторської перевірки фінансового стану його засновників до регі-онального управління НБУ за місцем створення банку подаються такі документи: — заява про реєстрацію банку; — установчий договір, підписаний засновниками банку; — статут банку; — протокол установчих зборів; — економічне обгрунтування і мета створення банку; — аудиторський висновок про фінансовий стан та платоспро¬можність засновників; — бухгалтерська і фінансова звітність учасників (засновників) банку; — наявність керуючих осіб банку (голови правління та головно¬го бухгалтера); — копія платіжного документа про внесення плати за реєстрацію банку; — копія звіту про проведення відкритої підписки на акції; — угода про надання приміщення для розміщення банку; — установчі документи акціонерів; — копія рішення органів Антимонопольного комітету України про надання згоди на створення банку у випадках, передбачених чинним законодавством. Регіональне управління НБУ за місцезнаходженням комерційно¬го банку в двотижневий строк з дати отримання від банку повного пакета документів готує висновок про: — фінансовий стан, платоспроможність і репутацію акціонерів (учасників) банку, наявність вільних власних коштів для внеску до статутного фонду банку і підтвердження про внесок на тимчасовий рахунок банку коштів до статутного фонду кожним акціонером (учасником) у передбачених законом розмірах; — наявність приміщення, придатного для розміщення банку; — професійну придатність і репутацію голови виконавчого ор¬гану (правління) банку і головного бухгалтера банку. Пакет цих документів, включаючи статут банку в 4-х примір¬никах і висновок регіонального управління Національного банку України, подається до Національного банку України. Документи для реєстрації банку розглядаються департаментом реєстрації і ліцензування банків, юридичним департаментом та (у разі необхідності) іншими департаментами і подаються Комісії Національного банку України з питань нагляду і регулювання ді¬яльності банків. Рішення про реєстрацію комерційного банку, створеного за учас¬тю іноземного капіталу, ухвалює Правління Національного банку України, а комерційного банку, створеного за участю вітчизняного капіталу, — комісія з питань нагляду і регулювання діяльності бан¬ків. Реєстрація здійснюється внесенням відповідного запису до Рес¬публіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фі¬нансово-кредитних установ у місячний строк з дня одержання всіх передбачених документів. Національний банк України може відмовити у реєстрації ко-мерційному банку у разі порушення порядку створення банку, неві-дповідності його статуту та інших установчих документів законо¬давству України, незадовільного фінансового стану засновників, що загрожуватиме інтересам вкладників і кредиторів банку, а також у разі професійної непридатності рекомендованого керівництва бан¬ку, відсутності відповідної матеріально-технічної бази. Рішення про відмову в реєстрації комерційного банку може бути оскаржене у судовому порядку. Комерційні банки, зареєстровані Національним банком України, можуть відкрити філії і представництва після отримання відповідної ліцензії Національного банку України за умови, що з моменту її от¬римання до моменту відкриття певної філії ними не порушені вимо¬ги, на підставі яких була отримана ліцензія. Філія банку — банківська установа, яка не є юридичною особою, діє на підставі окремого положення, виступає від імені головного банку, має свій субкореспондентський рахунок і МФО та здійснює банківські операції, передбачені положенням про філію, за наявнос¬ті відповідно оформленого доручення головного банку і дозволу на здійснення операцій, виданого регіональним управлінням Націо¬нального банку України за місцезнаходженням філії банку. Представництво банку — це банківська установа, яка не є юри¬дичною особою, діє на підставі окремого положення, виступає від імені головного банку і ним фінансується. Представництво банку не має права здійснювати банківські операції. Ліцензування банківської діяльності полягає в наданні банкам офіційного дозволу на здійснення певних банківських операцій. Національний банк України визначає порядок надання ліцензії банкам відповідно до статті 17 Закону України «Про банки і банків¬ську діяльність», «Положення про порядок видачі банкам ліцензії на здійснення банківських операцій», затвердженого постановою Прав¬ління НБУ від 6 травня 1998 р. Під час ліцензування враховується обсяг капіталу банку (ста¬тутний та загальний), його фінансовий стан, дотримання банком установлених економічних нормативів, термін його діяльності на фі¬нансовому ринку, професійна придатність керівників та позитивні висновки незалежного аудиту. Ліцензування банківської діяльності здійснюється з метою до¬пущення на ринок банківських послуг України комерційних банків та банківських установ, умови діяльності яких відповідають уста¬новленим Національним банком України обов'язковим вимогам і не загрожують інтересам їхніх клієнтів. Комерційні банки (юридичні особи) мають право здійснювати банківські операції тільки після отримання відповідної ліцензії На-ціонального банку України. Філії комерційних банків здійснюють банківські операції за наявності відповідно оформленого доручення головного банку і дозволу регіонального управління Національного банку України за місцезнаходженням філії банку. Операціями банків, що підлягають ліцензуванню, вважаються банківські операції, перелічені у ст. З Закону України «Про банки і банківську діяльність», та інші операції з дозволу Національного банку України. НБУ надає банкам ліцензію на здійснення низки операцій з готів¬кою, розрахункових, активних, пасивних, операцій з валютними цін¬ностями та інших. Закон повинен забороняти здійснення банківських операцій тими економічними суб'єктами, які не мають банківської ліцензії, а також передбачати повноваження органів нагляду щодо проведення роз¬слідування стосовно суб'єктів, які підозрюються в тому, що вони здійснюють банківські операції, не маючи на це права. Політика ліцензування, що має бути сформульована в законодав¬чих або нормативних актах, мусить передусім дати відповіді на такі питання: — Яка кількість банків необхідна, якими мають бути темпи зрос¬тання банківської системи при ліцензуванні нових банків? — Яким має бути розмір статутного капіталу, необхідний для за¬ хисту вкладників нового банку? — Хто може бути власником нового банку і чи повинні бути об¬меження щодо власності? — Який тип власності є кращим для нового банку з погляду за-безпечення його фінансової стабільності? — Хто керуватиме новим банком? — У який спосіб новий банк задовольнятиме потреби населення, які нові послуги він може запропонувати? Політика ліцензування повинна передбачати низку критеріїв, які застосовуються під час розгляду заявок на видачу банківської ліцен¬зії. Основні критерії такі: — мінімальний розмір статутного капіталу. Цей критерій має найбільше значення під час розгляду заявок на видачу ліцензій; — фінансовий стан засновників банку та їхня репутація; — перспективи діяльності нового банку, що визначаються на підставі висновків незалежного аудиту; -— професійна придатність керівництва тощо. У разі змін обсягу капіталу банку, його фінансового стану та ін¬ших умов Національний банк України може переглянути перелік пунктів ліцензії на здійснення банківських операцій за встановле¬ною процедурою. Чим конкретнішими будуть критерії ліцензування, тим легше буде органам нагляду визначити, можлива чи ні видача ліцензії. НБУ видає новоствореним банкам ліцензії на здійснення банків¬ських операцій за умови, що вони мають: — професійно придатних перших керівних осіб банку (голову правління та головного бухгалтера), кандидатури яких погоджені з Національним банком України; — підрозділ, який виконуватиме відповідні банківські операції, підрозділ внутрішнього аудиту, вкомплектовані професійно придат¬ними, кваліфікованими кадрами; — відповідні внутрішні документи банку, що регламентують здійснення банком діяльності, яка ліцензується Національним бан¬ком України; — необхідне банківське обладнання, комп'ютерну техніку, прог¬рамні продукти та засоби зв'язку, що відповідають вимогам Націо¬нального банку України; — приміщення банку, що відповідає вимогам, установленим На-ціональним банком України, або укладену угоду на оренду приміщення на строк не менше 5-ти років, чи свідоцтво на право власності на приміщення. Національний банк України видає ліцензію функціонуючим бан¬кам, на розширення їхньої діяльності, якщо ними дотримуються такі обов'язкові умови: — статутний капітал банку зареєстрований і фактично сплачений у розмірі, не меншому від установленого Національним банком України; — формування резервного фонду банку відповідає вимогам чин¬ного законодавства та нормативних актів Національного банку України, статуту банку; — формування резерву на покриття можливих витрат за креди¬тами відповідає вимогам чинного законодавства, нормативних актів Національного банку України. Внутрішні документи банку про по¬ рядок формування таких резервів не повинні суперечити вимогам Національного банку України; — банком дотримуються економічні нормативи, які встановлені Національним банком України протягом півріччя, що передує його зверненню до Національного банку України; — забезпечується стабільна беззбиткова діяльність банку протя¬гом півріччя, що передує його зверненню до Національного банку України щодо надання ліцензії; — стан кредитного портфеля банку не загрожує інтересам його кредиторів та вкладників (сума безнадійних до повернення кредитів не перевищує розмірів фактично сформованих резервного та стра¬хового фондів банку); — формування фонду гарантування вкладів фізичних осіб відпо¬відає чинному законодавству України та нормативним актам НБУ; — позитивним є висновок зовнішнього аудитора про діяльність банку за звітний рік, що передує зверненню банку до НБУ; — банківські операції, які ліцензуються НБУ, не можуть негати¬вно вплинути на діяльність банку; — відсутні порушення банком вимог чинного законодавства, нормативних актів НБУ і внутрішніх документів банку. Для отримання ліцензії новоствореними банками подаються такі документи до НБУ: — клопотання банку про надання ліцензії на здійснення банків¬ських операцій; — бізнес-план банку на перші три роки його діяльності; — професійна придатність керівників відповідних підрозділів; — висновок регіонального управління НБУ щодо технічної готовності та забезпеченості кваліфікованими кадрами. Рішення про надання ліцензії ухвалює Комісія з питань нагляду і регулювання діяльності банків. Відкликання ліцензії на здійснення банківських операцій є край¬нім заходом Національного банку України. До його застосування НБУ використовує інші заходи застережливого характеру відповід¬но до чинного законодавства та нормативних актів Національного банку України.
