Біографія письменника — перший крок до розуміння його творчості. Але не тільки. Саме знайомство з найвидатнішими представниками певного народу вважав одним із шляхів до зрозуміння національн">
Біографія письменника — перший крок до розуміння його творчості. Але не тільки. Саме знайомство з найвидатнішими представниками певного народу вважав одним із шляхів до зрозуміння національного характеру український філософ М. Шлемкевич. Безсумнівно, що Улас Самчук — одна з найяскравіших постатей українства, людина, яка зуміла втілити в собі найкращі риси української ментальності — ліризм, поетичність, вразливість серця — і перебороти його найбільші хиби: почуття меншовартості, індивідуалізм, невміння підпорядковувати свої інтереси інтересам загалу. Тому вивчення його біографії — це заглиблення у багатий духовний світ письменника, аби зрозуміти, відчути його, аби знайти в ньому те, що має стати опорою у власному житті. Нагадуємо учням, що охарактеризувати духовний світ людини — це визначи¬ти, яка мета її життя, який ідеал, уявлення про щастя; яке місце в ієрархії цінностей займають почуття честі, гідності, обов'язку, патріотизму; чи має ця людина роз¬винену національну свідомість, що значить для неї Україна і що ця людина зробила для України; чи розвинена у неї воля, це людина дії чи бездіяльний мрійник-ідеаліст. Подати основні біографічні відомості та охарактеризувати духовний світ Уласа Самчука найкраще за допомогою його спогадів «На білому коні» та «На коні вороному». Добре, коли разом з учителем це зроблять кілька учнів, які прочита¬ють їх і підготують відповіді на такі запитання: 1. Що спричинило появу спогадів Уласа Самчука? Що означають назви «На білому коні» і «На коні вороному»? 2. Що було домінантою характеру Уласа Самчука з дитинства і до зрілих літ? Про що він мріяв? Чого прагнув? 3. Чи сприяли обставини формуванню особистості майбутнього письменни¬ка? Розкажіть про найближче оточення хлопця. Хто і що в дитинстві справило на нього найбільший вплив і чому? 4. Яким було суспільне життя Волині за часів панської Польщі? Як воно впли¬нуло на духовний розвиток українців? 5. Чому Улас Самчук прагнув вирватися з села? 6. Які риси характеру допомогли юнакові здійснити задумане? Чому він втікає на Захід, а не на Схід? " 7. Що дало хлопцеві знайомство із Заходом? Що найбільше цінував він там? 8. Як оцінює письменник український національний характер, думки, душу, прагнення українців? 9. Що, на думку Уласа Самчука, найбільше спричинило деформування укра¬їнського національного характеру? 10. Чому, не зважаючи ні на що, він вірив у майбутнє українського народу? 11. Як автор спогадів характеризує ментальність інших народів: чехів, поляків, росіян? 12. Сутність, причини, наслідки більшовизму в розумінні У.Самчука. 13. Сором для Уласа Самчука - в чому він? І перед ким? Аби спонукати учнів до активного сприйняття нової теми, пропонуємо їм запитання, відповіді на які вони повинні підготувати вдома і матеріалом для яких буде розповідь учителя і його помічників на даному уроці: 1. Охарактеризуйте духовний світ Уласа Самчука: а) його розуміння смислу життя; б) яке місце серед інших рис характеру митця займали обов'язок, честь, гідність, самоповага, патріотизм, воля? в) чи можна духовний світ У.Самчука назвати гармонійним? 2. Чи можна стверджувати, що це український національний характер? До якого типу (за класифікацією М. Шлемкевича) його можна віднести: «старосвітські поміщики», «сковородинська людина», «гоголівська людина», «шевченківська людина»? Розпочинається урок. На дошці — портрет Уласа Самчука і його слова: «Я тому письменник, що відчуваю обов'язок перед народом». Зліва — хронологічна таблиця життєвого шляху (виготовлена на окремому аркуші чи спро¬ектована через епідіаскоп): 20.02.1905 - с. Дермань (тепер Здолбунівський р-н Рівненської області). 1913 — с. Тилявка (тепер Шумський р-н Тернопільської області). Церковно-приходська школа; гімназія (м. Крем'янець); членство в терористичній групі. 1927 — вояк польського війська — дизертир — Німеччина. 1929 - Прага, навчання на гуманітарному факультеті УВУ (зак. 1931). 1938-1939 - участь у визвольній боротьбі на Західній Україні. 1939-1941 - редактор газети «Волинь» (м.Рівне). 1942-1943 - кореспондент німецького пресового бюро в Рівному. 1944-1945 — Німеччина; один із засновників і керівників Мистецького Укра¬їнського Руху (МУРу). 1948 — еміграція до Канади. 9.07.1987 — помер у м.Торонто (Канада). Похований на цвинтарі церкви св.Володимира українського поселення Київ на околиці міста. Справа — основні віхи творчого шляху письменника: 1926 — опов. «Тараско» (ж-л «Наша бесіда»); співпраця з «Літературно-нау¬ковим вісником», «Самостійною думкою», «Розбудовою нації», «Сурмою». 1932 — зб. новел «Месники». 1932-1937 — «Волинь» (трилогія). 1932 — «Кулак» (роман). 1934 — «Марія» (роман) 1934 — «Гори говорять» (повість). 1936 — «Віднайдений рай» (зб.новел). 1947 — «Юність Василя Шеремети» (роман). 1948 — «Сонце з Заходу» (повість). 1948-1982 - «Ост» (трилогія): «Морозів хутір» (1948); «Темнота (1957); «Втеча від себе» (1982). 1948 — щоденникові записи «П'ять по дванадцятій. Записки на бігу» (надру¬ковані 1954 р). 1956 — «На білому коні» (спогади). 1959 — «Чого не гоїть огонь» (роман). 1968 — «На твердій землі» (роман). 1975 — «На коні вороному» (спогади). 1979 — «Планета Ді-Пі» (спогади). 1980 — «Слідами піонерів» (роман). Поштовхом до розмови про митця може стати аналіз записаного на дошці біля його портрета вислову. — Яке слово в цій самохарактеристиці ви вважаєте вузловим для зрозуміння особистості митця?— запитуємо учнів. Відповідь очевидна: обов'язок. Отже, саме обов'язок перед народом є рушійною силою діяльності Уласа Самчука. Вирушаючи в 1944 році з України на Захід, розуміючи, що цього разу вже, очевидно, назавжди, Улас Самчук знову й знову задумувався і над власною долею, і над долею свого народу: хто ми? які ми? чому ми такі? і чому наша доля така? Власне, пошукам відповіді на ці запитання присвячена вся художня творчість письменника, про це багато розмірковують його герої, але на цей раз слово вирішив узяти сам автор: «...ще дуже багато недосказаного... і навіть до кінця не додуманого... Що нам треба додумати і досказати». Так народилися спогади, в основу яких лягли події від 1941 року, коли 8 травня прослалася письменникові дорога на Схід, до батьківського дому, коли вірилося, що приїде він на свою землю як апокаліптичний вершник «на білому коні» з луком переможця,— до року 1944, коли 21 листопада довелося прощати¬ся з Україною, від'їжджаючи «на коні вороному» «з вагою в руці своїй, щоб все зважити і все розсудити». Ці спогади - це і самохарактеристика, пошуки витоків власного «я» (природа, історія, культура; родина, найближче оточення, освіта); це і заглиблення в національну психологію (влучні спостереження та зауважен¬ня про ментальність українців та їхніх сусідів); це атмосфера доби, аналіз при¬чин і наслідків подій, свідком і учасником яких був автор, розповіді про людей, з якими довелося зустрітися на життєвому шляху. Саме ці спогади дають найбільше матеріалу для зрозуміння духовного світу Уласа Самчука, домінантою якого є неспокій, дерзання, воля, прагнення «вгли¬блюватися в своє життя і шукати причин свого призначення».
