Художнє відтворення звичаїв і побуту козацької старшини та російського боярства, складних і суперечливих подій в Україні та Росії її половини XYII століття. Розкрити зміст твору, його ідейну спрямованість, охарактеризувати дійових осіб. Передати тугу за рідним краєм Оксани, розкрити компроміс Степана з власною совістю, зневажанням людської гідності і честі. Виховувати в учнів почуття відданості Вітчизні, гордість за свій волелюбний народ. Велика дочка України Леся Українка приходить до читачів у розкриллі крицево мужньої та ніжної поезії, глибоко філософського поетичного театру, талановитої художньої прози, пристрасних публіцистичних та вагомих літературно-критичних статей, майстерних перекладів кращих надбань світової літератури. Своєю невсипущою працею – горінням Л.Українка разом з Іваном Франком розширювала ідейно-тематичну обрії української літератури, збагачувала культуру свого народу духовними цінностями людства, виводила рідне письменство в коло розвинутих літератур світу.
Драматична поема – це твір не великого розміру, в якому поєднано лірику, розповідь і драматичний конфлікт, розкривається важливі суспільно-моральні й естетичні проблеми.
Драматичну поему “Бояриня” Л.Українка написала в 1910р. . Написана вона була за три дні під час лікування Л.Українки в єгипетському місті Гелуані, поблизу Каїра.
В перше “Бояриня” була надрукована після смерті поетеси в полтавському журналі “Рідний край” 1914 року. З того часу вона не виходила ні в один збірник, ні в одне з її видань. Тільки нещодавно поема була надрукована в ж. “Прапор” (1989, № 9) з коментарем відомого вченого Миколи Жулинського. У 1991 р. твір вийшов окремою книжкою і з раніше написаною критичною статтею талановитого поета і літературознавця Михайла Драй-Хмари (1889-1939), що став жертвою сталінського театру.
“Бояриня” мала воістину драматичну долю. Вона замовчувалася, і знаходилася під негласною забороною, бо правдивим зображенням колоніального становища України в складі Росії після сумнозвісного воз’єднання була неприйнятною вождям нової, більшовицької імперії.
Метою сьогоднішнього нашого уроку є розкриття ідейного змісту твору, охарактеризувати дійових осіб, передати тугу за рідним краєм Оксани, розкрити компроміс Степана з власною совістю, відтворити складні і суперечливі події в Україні в другій половині XYII століття. На прикладі героїв поеми ми повинні виховувати в собі почуття любові й відданості Україні.
5. Про епоху Руїни і Петра Дорошенка розповість учитель історії.
- хто з письменників, поетів, крім Л.Українки, писав про епоху Руїни?
(Т.Шевченко, П.Куліш, “Чорна Рада”).
- як ви думаєте, чому Л.Українка вибрала для зображення епоху Руїни?
(бо вона взагалі брала для своїх творів не епохи розквіту і слави, а епохи кривавих переворотів, страшних катаклізмів, неволі, полону. Правда самої боротьби, отого виру кривавого, що клекотів у серці тодішнього українського життя, поетка не відтворює: вона залишається з боку і тільки прислухається до нього. Її добре була відома психологія людей, що жили після розгрому, на “руїнах”. Вона змальовувала те, що бачила і чула).
- Ви кажете: “Що бачила й чула”. Епоху Руїни вона не могла бачити, а чути про неї, звичайно, чула. Творчість Л.Українки розпочалася 80-1-роки XIX століття.
Чим співзвучний цей період історії України з добою Руїни?
- Отже, “Бояриня” – це драматична поема, в якій відображено епоху Руїни і Петра Дорошенка, тобто боротьбу українського народу за свою незалежність.
Які ж основні мотиви звучать у поемі?
(Мотив пасивності-зради, мотив туги за Україною – основні;
інші – самовідданість у боротьбі за волю народу, мотив людської гідності і честі, вірність Батьківщині).
- У яких ще творах Л.Українки звучать ці мотиви?
(“Дим”, “Один все-таки до тебе думка лине”,
“Віла-Посестра”, “Камінний господар”).
- З якими героями поеми пов’язані основні мотиви?
(З образами Оксани та Степана).
Л.Українка вірно відбиває у своїй поемі основи тодішнього політично-соціального ладу на Московщині, що базувався на доносах, шпигунстві й катуванні. Оксана на власні очі переконалася, що в Московії “скрізь палі, канчуки, холопів продають”.
- Що говорить поетеса про звичаї у Москві? Чим воно відрізняються від українських?
- Чому вже перші дні перебування Оксани в Москві принесли їй образу, біль, сором, гіркі переживання?
( - Виїхавши з чоловіком у Москву, Оксана одразу зрозуміла, що становище її коханого не просто принизливе, а рабське, що царя і його слуг тут усі страшенно бояться і мовчки скоряються звичаям, які принижують людську гідність. Почувши розповідь Степана про те, що він перед царем мусить себе назвати “холопом Стьопкою “ і звеселяти його тропаком, Оксана внутрішньо здригнулася від приниження.
- Але не тільки через це Оксана не змогла прижитися в Москві, найбільше вона страждала від усвідомлення того, що Степан – людина слабохарактерна, боязка, негорда ).
- Знайдіть у тексті підтвердження цієї думки.
|
