На усьому шляху свого історично-соціального розвитку людина намагається
знайти відповідь на найбільш спільні і глибокі питання: що являє собою
навколишній світ і яке місце і призначення людини в цьому світі? Що
лежить в основі всього існуючого: матеріальне або духовне? Чи
підпорядкований світ яким-небудь законам? Чи може людина пізнати
навколишній світ, що являє собою це пізнання? У чому сенс життя, її
мета? Такі питання є світоглядними. Центральна світоглядна проблема -
відношення мислення до буття, людини до світу, свідомості до матерії,
духу до природи, ідеального і матеріального, що є первинним. У такий
спосіб формується основне питання філософії, тому що через ставлення
людини, його мислення, свідомості, духовній, психічній діяльності
усвідомлюється місце людини у світі, його призначення, сенс існування.
Хоча багато філософів не визнають питання про відношення мислення до
буття основним питанням філософії, до нього зводяться інші питання, що
дають у сукупності цілісну картину світу. Дати таку картину, уявити
світ як ціле - світоглядна функція філософії. |На відміну від інших
наук філософія виключає подробиці, виділяючи тільки найбільше загальні
властивості і зв'язку. Гносеологічна функція філософії складається у
вивченні відношення “світ-людина”. Теорія пізнання розглядається як
відношення об'єкта і суб'єкта пізнання, виявляється зв'язок почуттєвого
і раціонального, досліджуються проблеми істини, формування переконань і
інші гносеологічні питання. Кожна філософська концепція є поглядом на
світ, являє собою метод пізнання. Філософія розробляючи загальні,
обгрунтовані окремі і загальнонаукові методи пізнання - виконує тим
самим методологічну функцію. Філософія узагальнюючи висновки
спеціальних наук, обєднуючи їх на основі своїх філософій і методів
пізнання - виконує інтеграційну функцію, розповсюджуючи її і на інші
галузі духовної культури, включаючи політичні, правові, моральні,
естетичні, релігійно-атеїстичні форми суспільної свідомості.
Філософська система не тільки висуває й обгрунтовує теоретичні
положення, але й інтепретує їх, дає оцінку, формує систему цінностей. У
цьому полягає аксеологічна функція філософії. Піддаючи критичної оцінці
те, що не відповідає філософській системі філософія виконує свою
критичну функцію. Спілкування і передачу інформації здійснює
комунікативна функція філософії.
|
