Іван Франко – одна з найбільш видатних фігур української, вітчизняної і світової літератури кінця XІ – початку XX в. Суспільно-історичні умови в Росії, на Україні й у Галичині, що знаходилася тоді під владою Австро-Угорщини, наклали яскравий відбиток на його світогляд і напрямок літературної, наукової і суспільної діяльності. Революційний демократ і соціаліст (спершу "із симпатії", потім – "по переконанню") / знайомий з марксизмом і близький до сприйняття ряду головних його ідей, він з'явився титанічною фігурою історичного переходу, переходу від революційно-демократичного до пролетарського етапу визвольного руху, і в цьому розумінні – видатним новатором у розвитку суспільної думки і естетического свідомості на Україні
Розвитку
законодавства про державну службу приділяється в даний час особлива увага. Це
обумовлено насамперед тими змінами, що відбулися і відбуваються в нашому
суспільстві і державі. У червні 1996 року
була прийнята Конституція - основний закон країни. Кардинально змінилася
структура, функції органів державної влади на всіх рівнях. Змінилася роль і самого
державного апарата і державних
службовців. Постала необхідність підвищення ефективності функцій державного
апарата, забезпечення професіоналізму державних службовців, вивчення нових
аспектів і проблем державної служби в цілому.
Українська
церковно-полемічна література XVI-XVII століть виникла й розвивалась як один із
засобів захисту православ'я від католицизму, який прагнув підкорити українську
церкву владі Папи Римського, від примусової полонізації українського народу.
Під полемічною літературою розуміють сукупність
художньо-публіцистичних творів, які були написані у формі церковно-історичних
трактатів, відкритих листів, послань, промов. Така форма літератури закликала
до дискусії, суперечки протилежних сторін, тобто до полеміки. Звідси, на мою
думку, і виник термін "полемічна література".
Державні функції в кожній країні здійснює розгалужена
системи органів. Серед них виділяються вищі - парламент, уряд і глава держави.
Саме ці органи реалізують основні повноваження у сферах законодавчої та
виконавчої влади, і їх діяльність має політичну значущість. До вищих органів
також віднесені вищі судові інстанції загальної і спеціальної компетенції -
верховний суд, конституційний суд, вищій адміністративний суд тощо. Проте
судові органи формально відсторонені від реалізації державних функцій
політичного характеру (виняток становить лише діяльність конституційного суду,
хоча і він вважається в цілому “неполітичним” органом). Тому тільки дослідивши
роботу вищих органів законодавчої і виконавчої влади можна більш або менш точно
визначити, в яких формах здійснюється політика, на яких засадах існує і діє
державний механізм.
Розвиток всіх галузей народного господарства здійснюється за рахунок капітального будівництва, на яке щорічно витрачаються мільйони гривень. Ці кошти на достатньо великий термін вилучаються з грошового обігу держави і “заморожуються”, тобто не дають ніякої віддачі. Тому дуже велике значення має те, в які технічні рішення вкладаються кошти, що дасть державі їх впровадження у виробництво.Для держави, як і для підприємства, важливо щоб кінцеві результати використання нових технологій і нової техніки були найбільш вагомішими, бо чим більше ефекту буде отримано на кожну гривну вкладень, тим вище їх ефективність, а значить багатша економіка і вищий добробут людей.Тому остаточне рішення про впровадження у виробництво будь-якого технічного проекту приймається після того як буде доведена його прогресивність і економічна доцільність, що і є метою даної курсової роботи.
Громадське
харчування сформувалося як підгалузь торгівлі, воно охоплює підприємства
громадського харчування державної та приватної торгівлі. Головна мета цих
підприємств - надання платних послуг населенню в формі громадсько
організованого харчування. В умовах тривалої економічної кризи в
Україні підприємство громадського харчування при підприємствах виконує скоріше
соціальну функцію - забезпечує продуктами харчування свій контингент
споживачів.
Найбільш поширеною формою прямого народовладдя є
вибори, які на відміну від інших його форм —
референдумів, плебісцитів,
постійно і періодично застосовуються у більшості країн світу. Шляхом виборів
формуються різні органи публічної влади, як державні інституції —
парламенти, посади глав держав, іноді уряди, судові
органи, так і представницькі органи місцевого
самоврядування.
У вітчизняній та зарубіжній
науці конституційного права існує розмаїття точок зору з приводу визначення
виборів. 3 дослідженнями суспільних відносин останніх років
пов'язане визначення професора М. I.Корнієнка, який слушно визначає вибори як акт самоврядування народу. В. В. Маклаков визначає вибори як процедуру формування
державного органу або надання повноважень посадовій особі, що здійснюється шляхом голосування уповноважених
осіб при умові, що на кожний отриманий таким чином
мандат можуть претендувати в установленому порядку два чи більше кандидати. Французький державознавецьМ.Прело визначав
вибори як "змагання кваліфікованих юридично воль задля цілі провести
призначення". Є й інші визначення інституту
виборів, проте найбільш повне і точне визначення
виборів може скластись тільки за умов відображення ознак цього суспільного
явища за суттю, змістом та формою їх здійснення.
Ця праця присвячена адміністративному примусу. Це доволі широка тема у адміністративному праві України. Актуальність проблем адміністративного примусу та адміністративної відповідальності, а також розвиток цих правових явищ обумовлена сьогодні трьома основними факторами:
1) економічним – прагненням держави побудувати ринкову економіку, потребою державного регулювання ринкових відносин конкретними правовими засобами і у певних межах;
2) політичним - необхідністю забезпечення реалізації проголошених і закріплених у Конституції України основних прав і свобод громадян; створенням і підтримкою режиму законності в сфері виконавчої влади, в галузі функціонування адміністративно - владних правових відносин; забезпеченням захисту держави, підтримкою загального правопорядку, механізму державного управління, екології і суспільного порядку;
3) правовим - створенням в Україні нового і реформуванням старого адміністративного законодавства, що регулює суспільні відносини в сфері функціонування виконавчої влади і державного управління, що встановлює примусові заходи, адміністративну відповідальність, що регулює провадження по справах про адміністративні правопорушення.
Поділись з друзями 
