Громадське харчування сформувалося як підгалузь торгівлі, воно охоплює підприємства громадського харчування державної та приватної торгівлі. Головна мета цих підприємств - надання платних по">
Громадське харчування сформувалося як підгалузь торгівлі, воно охоплює підприємства громадського харчування державної та приватної торгівлі. Головна мета цих підприємств - надання платних послуг населенню в формі громадсько організованого харчування. В умовах тривалої економічної кризи в Україні підприємство громадського харчування при підприємствах виконує скоріше соціальну функцію - забезпечує продуктами харчування свій контингент споживачів. Своєчасне надання споживачам збалансованого по своєму складу харчування сприяє збереженню здоров'я людей, росту продуктивності праці, підвищенню якості навчання, раціонального використання вільного часу. Дослідження проводилось на діючому підприємстві. Підприємство громадського харчування "Енергетик" є підрозділом Державного підприємства Національної Енергетичної компанії "Укренерго". Підприємство здійснює такі напрямки діяльності: - організація громадського харчування; - виробництво та реалізація власної кулінарної продукції; - надання платних послуг населенню; - виконання святкових та ритуальних замовлень співробітників НЕК "Укренерго" та інших замовників. В даній роботі ми маємо за мету проаналізувати виробничо-технічний рівень їдальні ПГХ "Енергетик", використання виробничої потужності, економічний стан досліджуваного підприємства, а також розробити пропозиції щодо удосконалення виробничо-торговельної діяльності, яка б дозволила йому перейти до упевненого розвитку в майбутньому. Наукові підходи до розв’язання проблем, що стоять перед підприємством
В умовах тривалої економічної кризи в Україні перед підприємством громадського харчування постають багато економічних, соціальних, науково-технічних та інших проблем. В сучасних умовах смаки споживачів становляться більш різноманітними, підвищуються вимоги до якості та асортименту продукції та послуг, знижується платоспроможність населення. Ринковий механізм господарювання передбачає конкуренцію, боротьбу за ринки між підприємствами. Вирішення цих проблем можливо за рахунок проведення маркетингових досліджень мікро- і макросередовища підприємства, які дозволять визначити: - місце підприємства на ринку продукції та послуг громадського харчування; - слабкі і сильні сторони в діяльності; - розмір платоспроможного попиту на продукцію їдальні; - вимоги споживачів до асортименту та якості продукції та послуг; - шляхи максимізації зручностей для споживачів під час перебування у їдальні. Досліджуване підприємство є нерентабельним. За останні роки спостерігається значне збільшення збитків. Для того, щоб знайти шляхи підвищення економічної ефективності використання матеріальних, фінансових та трудових ресурсів, необхідно систематично проводити комплексний аналіз господарської діяльності їдальні. Для вирішення будь-яких проблем підприємства необхідно перш за все значно підвищити рівень управління. Метою управління є забезпечення прибутковості в діяльності підприємства шляхом раціональної організації виробничого процесу, в т.ч. управління виробництвом і розвиток техніко-технологічної бази, а також ефективне використання кадрового потенціалу при одночасному підвищенні кваліфікації, творчої активності і лояльності кожного виробника. Прибутковість підприємства свідчить про ефективність управління її виробничо-збутовою діяльністю, яка досягається шляхом мінімізації витрат (витрат на сировину, матеріали, енергію, оплату праці, фінансування) і максимізація прибутків від результатів виробництва - випуску продукції і послуг. Найважливішим завданням управління є організація виробництва продукції і послуг з урахуванням вимог споживачів на підставі наявних матеріальних і людських ресурсів та забезпечення рентабельності діяльності підпримства та його стабільного стану на ринку. У зв’язку з цим в задачі управління входить: - забезпечення автоматизації виробництва і перехід до використання працівників високої кваліфікації; - стимулювання праці співробітників підприємства шляхом створення для них кращих умов праці і встановлення більш високої заробітної плати; - постійний контроль за ефективністю діяльності підприємства, координація роботи всіх підрозділів підприємства; - постійний пошук нових ринків збуту; - визначення певних цілей розвитку підприємства; - визначення приоритетних цілей, їх черговості і послідовності рішення; - розробка стратегії розвитку підприємства: господарчих задач і шляхів їх вирішення; - визначення системи заходів для рішення намічених проблем на різноманітні періоди часу; - раціональне використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів; - встановлення контролю за виконанням поставлених задач. Виконання задач управління по регулюванню, організації, координації і контролю за виробничим процесом і досягнення визначених цілей отримує оцінку на ринку. Під науковими основами управління розуміють систему наукових знань, яка складає теоретичну базу практики управління, забезпечення практики менеджменту науковими рекомендаціями. Першим етапом методології наукового управління був аналіз змісту роботи і визначення її основних компонентів. Потім була обгрунтована необхідність систематичного використання стимулювання з метою зацікавленості працівників у збільшенні продуктивності праці і збільшенні об’єму виробництва. Автори робіт по науковому управлінню висунули і обгрунтували такі наукові положення: - використання наукового аналізу для визначення найкращих засобів досягнення цілей і рішення конкретних задач; - необхідність забезпечення працівників ресурсами, які необхідні для ефективного виконання задач. Існують такі найважливіші концепції, які внесли суттєвий внесок в розвиток сучасної теорії і практики управління: - наукове управління; - адміністративне управління; - управління з позицій психології і людських відносин; - управління з позицій науки про поведінку. Крім цього, існують тринадцять наукових підходів до управління, які отримали свій розвиток в сучасних умовах - це системний, комплексний, інтеграційний, маркетинговий, функціональний, процесний, відтворювальний, нормативний, кількісний, адміністративний, ситуаційний, поведінковий підходи. Стратегічні напрямки удосконалення виробничо-торговельної діяльності підприемства громадського харчування
Стратегія - це генеральна програма діяльності підприємства, в основі якої лежить визначення основних, довгострокових цілей і задач, розробка напрямків його діяльності, визначення необхідних ресурсів для досягнення поставлених цілей і порядку їх використання. Загальна (генеральна) стратегія розвитку підприємства зв’язана з діяльністю підприємства в цілому, використанням всіх видів ресурсів і орієнтована на виконання його головної цілі. Виробничі (допоміжні) види стратегій забезпечують реалізацію генеральної стратегії підприємства по окремим напрямкам його діяльності (маркетингова, фінансова, виробнича та ін.), видам діяльності (стратегія основної діяльності, що пов’язана з реалізацією товарів і обслуговуванням споживачів, стратегія неторгової діяльності - ремонтно-будівельної, транспортної, виробничої та ін.) , використанню окремих видів ресурсів (стратегія формування і використання трудових ресурсів, матеріально-технічної бази, фінансових ресурсів та ін.). Розробка стратегії виробничо-торгової діяльності підприємства на споживчому ринку здійснюється в декілька етапів: 1. Аналіз інформації про стан ринку, виробничо-технічні можливості підприємства. 2. Визначення цілей стратегій, ключових проблем розвитку підприємства. 3. Розробка прогнозів, їх оцінка і вибір оптимального варіанту. 4. Оцінка і вибір оптимального варіанту прогнозів. 5. Розробка програми дій. На першому етапі повинен бути проведений аналіз зовнішнього середовища функціонування підприємства і його виробничо-технічних можливостей. Для цього необхідно оцінити виробничо-технічні можливості підприємства, його конкурентоспроможність, проаналізувати можливість використання внутрішніх резервів і ресурсів підприємства для підвищення ефективності його функціонування, а також вивчити та дослідити такі питання: - розмір платоспроможного попиту споживачів на продукцію їдальні; - фактичний та можливий попит на послуги, які підприємство надає, а також на ті, які може надавати споживачам; - ступінь освоєння ринку конкурентами, місце підприємства на ринку продукції та послуг громадського харчування; - рівень розвитку маркетингової діяльності підрозділу; - контингент споживачів їдальні. Підсумком першого етапу розробки стратегії підприємства є отримання інформації, яка дозволяє дати оцінку сучасної обстановки, в якій функціонує підприємство, оцінити його конкурентоспроможність і визначити найбільш вирогідні напрямки його подальшого розвитку. Другий етап розробки стратегії пов’язаний з визначенням цілей і ключових пробем розвитку підприємства. Цілі стратегії повинні бути спрямовані не тільки на підвищення економічної ефективності використання матеріальних, фінансових, трудових ресурсів з метою збільшення долі ринку, об’єму продажів або росту прибутку, удосконалення процесу виробництва, але і на підвищення якості обслуговування, якості продукції громадського харчування, максимізацію зручностей для споживачів під час перебування у їдальні, створення сприятливих умов для відпочинку. На третьому етапі обгрунтування стратегії підприємства розробляються альтернативні варіанти розвитку підприємства. З цією метою перевіряється відповідність між поставленими цілями і реальними можливостями підприємства, його ресурсним потенціалом. У випадку невідповідності розробляються тактичні програми, виконання яких ліквідує виявлений дисбаланс. Якщо ресурси підприємства не дозволяють забезпечити досягнення поставлених цілей, необхідно повернутися до другого етапу і скорегувати поставлені цілі. Результатом процесу ув’язки цілей і ресурсів підприємства є альтернативні варіанти його розвитку, які відрізняються як по кільксним характеристикам, так і за часом досягнення поставлених цілей. Четвертий етап - оцінка і вибір стратегії розвитку. На цьому етапі здійснюється перевірка ступені реальності виконання поставлених цілей і розроблених варіантів їх досягнення. При оцінці розроблених стратегій важливо визначити, чи можливо реалізувати стратегію при наявному ресурсному потенціалі, чи необхідні зусилля в галузі маркетингу, удосконалення організації торгівлі та ін., чи стратегія є привабливою, але не може бути реалізована. Вибір стратегії розвитку підприємства здійснюється по таким критеріям, як час досягнення кінцевої мети, стійкість по відношенню до конкурентів, фінансова забезпеченість, ступінь ризику. П’ятий етап - складання програми дій і контроль їх реалізації. На цьому етапі роботи повинна бути здійснена ув’язка всіх заходів, зв’язаних з реалізацією вибраної стратегії, їх конкретизація по всім рівням управління підприємства з визначенням послідовності здійснення певних заходів за часом здійснення і виконавцям, тобто цей етап - це тактичне планування, яке спрямоване на досягнення вибраної стратегії розвитку підприємства. Етапи планування асортименту продукції
Планування асортименту продукції - це безперервний процес оновлення, удосконалення структури асортименту і приведення споживчих властивостей і характеристик продукції у відповідність до вимог покупців. Якщо дослідження маркетингу дозволяють отримати необхідну інформацію про особливості ринку, потреби і переваги покупців, то планування асортименту продукції перетворює цю інформацію з урахуванням вимог сегменту виробничих потужностей, технології, що застосовується на підприємстві, наявних матеріально-технічних, трудових та фінансових ресурсів, плануємих витрат та прибутку в необхідну для споживачів продукцію. Цей процес повинен здійснюватись безперервно на протязі всього періоду господарчої діяльності підприємства. З проблем маркетингу існують такі етапи процесу планування асортименту продукції: 1. Визначення існуючих і потенційних потреб покупців. 2. Оцінка конкурентоспроможності продукції підприємства. Аналіз структури асортименту продукції підприємства і конкурентів. 3. Визначення того, які послуги та продукцію необхідно додати до асортименту продукції та послуг, або виключити з нього з причини недостатньої рентабельності, зниження конкурентоспроможності. 4. Розробка пропозицій про засвоєння нових технологій, удосконалення випускаємої продукції за рахунок використання нової сировини, про застосування нових видів послуг 5. Вивчення можливостей виробництва нових та удосконалених страв, включаючи питання ціни, собівартості та рентабельності. 6. Проведення пробних продаж. 7. Розробка спеціальних рекомендацій для виробників продукції щодо її якості, оформлення, додержання технології приготування. 8. Підготовка рекомендацій щодо збуту продукції, включаючи час і графік виходу на ринок удосконаленого виробу, масштаби початкової фази реалізації продукції, програми проведення рекламних та інших заходів по стимулюванню збуту. 9. Оцінка досягнутих результатів. Планування асортименту продукції повинно постійно враховувати інформацію про стан життєвих циклів продукції та послуг, які пропонує підприємство. Це необхідно для складання об’єктивної оцінки відносно конкурентоспроможності асортиментної політики не тільки в теперішньому періоді, а і на подальшу перспективу. Оцінка асортименту продукції з точки зору стану життєвого циклу товару передбачає проведення аналізу по слідуючим напрямкам: - визначення стадій життєвих циклів різноманітних виробів, що входять до торгового асортименту підприємства; - виділення переліку страв та товарів, які знаходяться на стадії спаду та прийняття рішень відносно їх подальшої модернізації або зняття з виробництва; - визначення потенціалу продукції, яка знаходиться на стадії росту і зрілості для забезпечення необхідних об’ємів продаж і отримання встановлених сум та норм прибутку; - визначення переліку нової продукції і строків включення їх в асортимент продукції для підтримки його відповідності вимогам споживачів. Діяльність, що направлена на удосконалення структури асортименту продукції, повинна здійснюватись постійно. Різноманітні складові цієї роботи - дослідження ринку, попиту споживачів, дослідження і розробка самої продукцї, розробка політики цін, планування реклами і заходів по стимулюванню продажу товарів підлягають постійному контролю і регулюванню у відповідності з їх значенням на різних стадіях життєвого циклу продукції. Це необхідно для встановлення правильних пріоритетів і знаходження ефективного співвідношення складових елементів маркетингу, які відповідають певним умовам, з якими пов’язана ринкова діяльність підприємства. Концепція життєвого циклу обумовлює необхідність проведення систематичної роботи по плануванню асортименту і розробці нової продукції.
Розділ 2. Дослідження внутрішнього і зовнішнього середовища
Зовнішнє середовище підприємства складається із зовнішніх факторів і сил, які впливають на її здібність підтримувати і розвивати успішні торгові операції з клієнтами своїх цільових ринків. Воно включає в себе мікро- і макросередовище. До мікросередовища підприємства відносяться сили, які можуть впливати на її здібність обслуговувати клієнтів: само підприємство, споживачі, постачальники. До макросередовища відносяться більш широкі, соціальні сили, які впливають на мікросередовище: конкурентні, економічні, політичні, культурні.
