Корупція є однією з найактуальніших соціальних проблем сучасності. Деякі дослідники взагалі вважають, що корупція стала основною політичною проблемою кінця XX століття. За будь-яких підходів та оцінок однозначно одне - корупція є проблемою, розв’язання якої для багатьох країн є надзвичайно актуальною справою. Це повною мірою стосується України, високий рівень корумпованості якої визнано її політичним керівництвом, законодавчим ор-ганом, вітчизняними та зарубіжними аналітиками, відповідними міжнародними інституціями.
Конституція —основний закон держави, що визначає найважливіші засади організацїї суспільства. На історичному етапі формування суспільної системи різних держав відбивалося й на сутності й ролі конституції. Конституції, як свідчить практика переважної більшості країн, поряд із закріпленням основ державного ладу, найважливіших державних інститутів визначають i вихідні положення, що характеризують даний суспільний устрій, систему власності, соціально-економічні й політичні відносини, рівень духовного життя саме конкретної краЇни. Особливо це притаманно новим конституціям, які були прийняті після другої світової війни, а також після розпаду так званого соціалістичного табору.
Становлення нового суспільства, де панівними стають відносини приватної власності, вимагає, певна річ, і нового папрямку захисту цієї власності, прав особистості, як і самої людини, її життя, честі та гідності. Нові форми взаємовідносин створюють правову базу для захисту особа та її інтересів, що є позитивним явищем. Але на тлі цього позитивного з'явились і негативні явища такі як зростання злочинності, послаблення діяльності правоохоронних структур, які не встигають за процесами росту негативізму. За такої ситуації в населення виникає природне бажання самозахисту, у тому числі і з використанням зброї або інших спецзасобів.
Право про заставу має важливе значення і посідає одне з чільних місць у системі цивільного права. На сьогоднішнішній день застава стає одним із основних засобів забезпечення виконання забов’язань. Законодавство про заставу набуває все більшого значення при врегулюванні зобов’язальних правовідносин між суб’єктами підприємницької діяльності. Таке її застосування викликане намаганням гарантувати належне виконання зобов’язань. Тому що в умовах економічної кризи та нестабільності договірних правовідносин виникає потреба у одержанні додаткових гарантій належного виконання зобов’язань
Практика правовідносин у сучасному суспільстві пов’язана з постійним зіткненням його членів з відносинами власності. При цьому поведінка тих чи інших осіб може створювати загрозу для власності, суб’єктами якої вони не є. Це вимагає від держави брати на себе захист права власності, в тому числі й цивільно-правовими засобами.
Розвитку
законодавства про державну службу приділяється в даний час особлива увага. Це
обумовлено насамперед тими змінами, що відбулися і відбуваються в нашому
суспільстві і державі. У червні 1996 року
була прийнята Конституція - основний закон країни. Кардинально змінилася
структура, функції органів державної влади на всіх рівнях. Змінилася роль і самого
державного апарата і державних
службовців. Постала необхідність підвищення ефективності функцій державного
апарата, забезпечення професіоналізму державних службовців, вивчення нових
аспектів і проблем державної служби в цілому.
Державні функції в кожній країні здійснює розгалужена
системи органів. Серед них виділяються вищі - парламент, уряд і глава держави.
Саме ці органи реалізують основні повноваження у сферах законодавчої та
виконавчої влади, і їх діяльність має політичну значущість. До вищих органів
також віднесені вищі судові інстанції загальної і спеціальної компетенції -
верховний суд, конституційний суд, вищій адміністративний суд тощо. Проте
судові органи формально відсторонені від реалізації державних функцій
політичного характеру (виняток становить лише діяльність конституційного суду,
хоча і він вважається в цілому “неполітичним” органом). Тому тільки дослідивши
роботу вищих органів законодавчої і виконавчої влади можна більш або менш точно
визначити, в яких формах здійснюється політика, на яких засадах існує і діє
державний механізм.
Найбільш поширеною формою прямого народовладдя є
вибори, які на відміну від інших його форм —
референдумів, плебісцитів,
постійно і періодично застосовуються у більшості країн світу. Шляхом виборів
формуються різні органи публічної влади, як державні інституції —
парламенти, посади глав держав, іноді уряди, судові
органи, так і представницькі органи місцевого
самоврядування.
У вітчизняній та зарубіжній
науці конституційного права існує розмаїття точок зору з приводу визначення
виборів. 3 дослідженнями суспільних відносин останніх років
пов'язане визначення професора М. I.Корнієнка, який слушно визначає вибори як акт самоврядування народу. В. В. Маклаков визначає вибори як процедуру формування
державного органу або надання повноважень посадовій особі, що здійснюється шляхом голосування уповноважених
осіб при умові, що на кожний отриманий таким чином
мандат можуть претендувати в установленому порядку два чи більше кандидати. Французький державознавецьМ.Прело визначав
вибори як "змагання кваліфікованих юридично воль задля цілі провести
призначення". Є й інші визначення інституту
виборів, проте найбільш повне і точне визначення
виборів може скластись тільки за умов відображення ознак цього суспільного
явища за суттю, змістом та формою їх здійснення.
Ця праця присвячена адміністративному примусу. Це доволі широка тема у адміністративному праві України. Актуальність проблем адміністративного примусу та адміністративної відповідальності, а також розвиток цих правових явищ обумовлена сьогодні трьома основними факторами:
1) економічним – прагненням держави побудувати ринкову економіку, потребою державного регулювання ринкових відносин конкретними правовими засобами і у певних межах;
2) політичним - необхідністю забезпечення реалізації проголошених і закріплених у Конституції України основних прав і свобод громадян; створенням і підтримкою режиму законності в сфері виконавчої влади, в галузі функціонування адміністративно - владних правових відносин; забезпеченням захисту держави, підтримкою загального правопорядку, механізму державного управління, екології і суспільного порядку;
3) правовим - створенням в Україні нового і реформуванням старого адміністративного законодавства, що регулює суспільні відносини в сфері функціонування виконавчої влади і державного управління, що встановлює примусові заходи, адміністративну відповідальність, що регулює провадження по справах про адміністративні правопорушення.
Поділись з друзями 
