Системи обробки графічних зображень Комп’ютерна графіка — одна з галузей застосування комп’ютерів. Створення малюнків на комп’ютері відбувається за допомогою спеціально призначених програм — графічних редакторів. Графічний редактор — прикладне середовище, призначене для створення і редагування графічних зображень. Документом графічного редактора є малюнок. За принципами побудови графічні зображення бувають растрові, векторні, фрактальні.
Є редактори, які підтримують як векторну, ¬так і растрову графіку, завдяки вбудованим програмам для конвертації файлів з одного формату в інший.
Растрове зображення складається з маленьких однокольорових точок — пікселів (від англ. picture element — елемент картинки). Це найменший елемент растрового зображення, який характеризується кольором та яскравістю.
Растр — представлення зображення у вигляді двовимірного масиву пікселів, впорядкованих у рядки та стовпці.
Растрове зображення на екрані складається з рівних за величиною пікселів, які під час збільшення виглядають як квадратики. Для визначення розміру растрового малюнка вказують кількість пікселей по вертикалі та горизонталі, наприклад .
Растрові графічні редактори — Paint, Adobe Photoshop.
Формати зберігання растрових зображень: Bmp, Pcx, Tiff (для зберігання сканованих ¬зображень), Psd, Jpeg, Gif, Fpx.
Векторне зображення складається з готових елементів (графічних примітивів): відрізків прямих, еліптичних дуг, фрагментів прямокутників, кіл тощо. Користувач створює один з об’єктів, змінює його параметри (розмір, положення, кут повороту), а комп’ютер креслить його вже зі зміненими характеристиками. Процес редагування у векторних графічних редакторах полягає в зміні параметрів графічних примітивів або додаванні нових об’єктів.
Векторні графічні редактори — CorelDraw.
Формати зберігання векторних зображень: Eps, Dcs, Pdf, Cdr, Cdx, Cmx, Cpx.
Фрактальне зображення, як і векторне, засноване на математичних обчисленнях. Од¬нак базовим елементом фрактальної графіки є й сама математична формула, тобто ніяких об’єктів у пам’яті комп’ютера не зберігається і зображення формується виключно за рівняннями. У такий спосіб будують як найпростіші регулярні структури, що імітують природний ландшафт, так і тривимірні об’єкти.
Окремим предметом вважається тривимірна (3D) графіка, що вивчає прийоми та методи побудови об’ємних моделей об’єктів у віртуальному просторі. Як правило, в ній поєднуються векторний і растровий засоби формування зоб¬ражень.
Тривимірна графіка знайшла широке застосування в таких галузях, як наукові розрахунки, інженерне проектування, комп’ютерне моделювання фізичних об’єктів, ігри тощо.
Системи обробки текстової інформації
Сучасний текстовий редактор являє собою програмний продукт, який забезпечує користувача ПК засобами створювання, опрацювання та збереження документів будь-якої природи та ступеня складності.
Різноманіття типів документів викликало різноманіття текстових редакторів.
За класифікуючу ознаку, за допомогою якої можна розділити всю множину текстових редакторів на декілька груп, візьмемо тип об’єктів, які обробляються.
Редактори простих текстів призначені для утворення та редагування текстів, наприклад текстів програм (MultiEdit, Brief, Norton Editor, QuickEditor).
Редактори документів призначені для роботи з документами. У структуру документа можуть уходити таблиці, графічні образи, які можуть створюватись в інших програмах. Серед редакторів, призначених для роботи з текстовими документами, можна виділити Лексикон, Ami Pro, MultiEdit, Mic¬ro¬¬soft Word.
Видавничі системи використовуються для підготовки великих складних документів (книг, альбомів, журналів, газет). Прикладами видавничих систем є Corel Ventura Publisher, Adobe PageMaker, QuarkXPress. Робота з видавничими системами передбачає використання редакторів документів на етапі попередньої підготовки матеріалів. Видавничі системи потрібні для верстки тексту, яка полягає в розміщенні тексту документа за сторінками, вставлянні малюнків, використанні різних шрифтів у документах, уже створених за допомогою редакторів текстів.
Редактори наукових текстів за¬без¬пе¬чу¬ють підготовку та редагування наукових текстів, які містять велику кількість формул, графіків тощо (наприклад, TgX, MathOr).
Електронні таблиці
Електронні таблиці — це програми, призначені для зберігання та опрацювання інформації, наданої в табличній формі.
Електронні таблиці є двовимірними масивами (які зазвичай називають робочими листами), що складаються із стовпців і рядків. Програмні засоби для проектування електрон¬них таблиць називають також табличними процесорами. Вони дозволяють не тільки створювати таблиці, а й автоматизувати опрацювання табличних даних.
Функції табличних процесорів такі:
• створення і редагування електронних таб¬лиць;
• оформлення і друк електронних таблиць;
• створення документів з багатьма таблицями, об’єднаними формулами;
• побудова діаграм, їх модифікація і розв’язання задач графічними методами;
• робота з електронними таблицями як з базами даних (сортування таблиць, вибірка даних відповідно до запитів);
• створення підсумкових і зведених таб¬лиць;
• використання під час побудування таб¬лиць інформації із зовнішніх баз даних та ін.
За оцінками фірми PC Data of Reston, найбільш популярними електронними таблицями для персональних комп’ютерів є табличні процесори Excel (фірма Microsoft), Lotus 1-2-3 (фірма Lotus Development) і Quattro Pro (фірма WordPerfect Novell Applications Group).
Бази даних
База даних (БД) — це організована структура, призначена для зберігання інформації: даних і методів, за допомогою яких відбувається взаємодія з іншими програмно-апаратними комплексами.
Системи управління базами даних (СУБД) — це комплекс програмних засобів, призначених для створення структури, наповнення її змістом, редагування змісту та візуалізації інформації. Під візуалізацією інформації бази розуміється відбір даних, що відображаються відповідно до заданого критерію, їх упорядкування, оформлення і подальша видача на пристрій виведення або передавання по каналах зв’язку.
Серед СУБД найбільш популярними є Microsoft Access, FoxPro, Paradox, Clipper.
Створення презентації
Презентації необхідні в багатьох сферах професійної діяльності. Ще декілька років тому презентації, як правило, являли собою доповідь з ілюстраціями, виконаними на папері або плівках, зображення на яких демонструвалися за допомогою проекторів. При цьому створення яскравих і переконливих ілюстрацій було вельми складним заняттям, і тому успіх або невдача презентації напряму залежали від художніх і артистичних здібностей доповідача.
Якщо презентація проводиться для невеликої аудиторії, то в цьому випадку досить мати комп’ютер із звичайним монітором. При великій кількості глядачів необхідно мати спеціальну апаратуру, наприклад проектор, який підключається до комп’ютера і проек¬тує зображення з монітора на звичайний екран. Презентації можуть також проводитись для користувачів локальної мережі або Інтернету.
|
