Надійність. Легкість, простота при в'язанні, чи розв'язуванні, якщо потрібно, В'яжемо линвами, про які слід знати, коли вибираємо наступне: Гнучкість — на гнучкій линві краще в'яжуться вузли, вона найчастіше використовується, але коло води краща менш гнучка. Гладкість — слизька линва майже не і римас вузол, хіба що обробити її клссм чи забезпечити іншим способом. Діаметр — відповідно до навантаження. Старе правило: при більшому в два рази діаметрі линви, аніж тої, про яку масте дані, її міцність більша в чотири рази. Безпечне робоче навантаження — залежно від випадку, і орієнтуватись на таблицю 1 треба обережно; безпечно брати 1/4 сили на розрив. Залишкова пам'ять — здатність линви повертатись до попередньої форми. Пружність — від вогкості линви природнього походження стискаються, нейлон розтягується. Плавучість — поліетилен, поліпропілен, вибирають на водні лещата, і т.п. Пам'ятайте — багато розчинників зможуть попсувати линву і. крім того, кожна линва потребує захисту від сонячного ультрафіолету.
Кримський півострів займає порівняно невелику територію - але він в 20 разів менше від Піренейського і Балканського півостровів, в 15 разів - Камчатки і Малої Азії. Але відомим, значущим і привабливим Крим став багато в чому завдяки особливостям своєї природи, і перш за все своєрідному географічному положенню. Це південна територія, що тягнеться між 44 і 46° зх. ш. так само, як і південь Франції, Предкавказзя, Великі американські озера в США. Крим знаходиться в межах величезного материка Євразія і практично на рівному видаленні від Північного полюса і екватора - широта 45° перетинає півострів поблизу міста Джанкой. На цих же широтах проходить межа двох кліматичних поясів, тому на такому маленькому півострові спостерігаються атмосферні процеси і явища, характерні як для півдня помірного географічного пояса, так і для субтропіків. Крайня північна точка Кримського півострова (Перекопській перешийок) видалена від крайньої південної (мис Сарич) на 207 км, а західна (мис Кара-Мрун на Тарханкутськом півострові) від східної (мис Ліхтар на Керченському півострові) — на 324 км. Своєю формою Крим нагадує спотворений ромб, а людям з уявою – птаха, який як би пікірує з півночі на південь; врізаючись у води Чорного моря. Можна представити і лебедя, голова і відносно коротка шия якого (Керченський півострів) звернена до сходу. Краса півострова і особливості його контурів дозволили відомому чилійському поету Пабло Неруде назвати його «найпрекраснішою медаллю на Землі». Три миси, подібно трьом китам, в Чорному і Азовському морях як би «підтримують» півострів. Образний вираз «острів Крим» близько до істини з сушею його сполучає тільки Перекопській перешийок, який місцями звужений до 7 км. А в районі Чонгара всі транспортні магістралі прокладені через затоку Сиваш по мосту і насипній греблі. В старих путівниках Перекопській перешийок по своєму графічному положенню порівнювався з Панамським перешийком, хоча замість глибоких морів тут мілководдя і в'язкий сірий бруд. В далекі часи через перешийок був проритий рів глибиною до 10 м і споруджений земляний вал висотою в 20 м і завдовжки до 11 км. Перекопській вал теж сприяв відділенню кримських земель від північних території. Майже «острівне географічне положення» між двома морями - Чорним і Азовським усилює ізольованість півострова, що особливо помітно відображається на його рослинному і тваринному світі: тут багато рідкісних видів, що зустрічаються тільки в Криму.
В Україні склалася і успішно діє система дитячо-юнацького туризму і краєзнавства, яка є невід’ємною складовою позашкільної освіти. У процесі пізнання історії рідного краю, витоків національної культури, вивчення свого родоводу, історичних і культурних надбань предків у юних туристів виховується почуття дбайливого ставлення та поваги до історії краю, чуйності, доброти, формується фізично здорова і духовно розвинена особистість. З прийняттям Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки (постанова КМУ від 29.04.2002 №583) і Програми розвитку краєзнавства на період до 2010 року (постанова КМУ від 10.06.2002 №789) дитячо-юнацький туризм і краєзнавство перейшли на важливий етап свого розвитку, адже туристична галузь набуває дедалі більшого значення для розвитку економіки і соціальної сфери України і це дає можливість центрам туризму і краєзнавства учнівської молоді якісного оновлення своєї діяльності. На виконання зазначених програм обласними державними адміністраціями розроблені і затверджені регіональні програми розвитку туризму і краєзнавства, у яких приділена значна увага питанням розвитку дитячо-юнацького туризму і краєзнавства, вдосконалення матеріально-технічної бази центрів туризму і краєзнавства учнівської молоді.
Чи з легким серцем залишає наш співвітчизник Батьківщину, вирушаючи на роботу за кордон? Питання, очевидно, риторичне. Розлука з родиною, ризик зниження професійного рівня, відсутність стабільності, дискомфорт у зв’язку з перебуванням в іншому культурному та етнічному середовищі, дискримінація та інші проблеми змушують сивіти не одну голову… Значною мірою сприяти як поверненню нинішніх заробітчан до рідних домівок, так і створенню нових робочих місць може (і повинна!) така галузь вітчизняного туризму, як сільський зелений. Він охоплює широкий спектр форм відпочинку на селі: від стаціонарного у сільській місцевості (власне, сільський туризм), у туристичних центрах і курортах, що розміщені у селищах та містечках, до відпочинку в сільських дворогосподарствах (агротуризм). Словосполучення «сільський зелений» підкреслює проекологічну орієнтацію цієї галузі туризму. Завважу, що в європейських країнах вищезгадана сфера відпочинку розвивається і функціонує не перший рік: та ж таки Франція відзначила півстолітній ювілей, Румунія — десятилітній. У цілому, світові тенденції розвитку цього виду діяльності сільського населення та дозвілля міських жителів, який іменується в Україні терміном «сільський зелений туризм», визначаються саме в Європі
В Україні санаторно-курортна справа є одним з найдавніших видів рекреації. З ХІХ ст. відомі кліматичні курорти Південного узбережжя Криму, бальнеологічні курорти Передкарпаття та Закарпаття, Поділля, Полтавщини, грязьові курорти Криму та Одещини, які зазнали особливого розвитку у ХХ ст. Так, перші заклади в Україні, які почали функціонувати, використовуючи мінеральну воду для лікування, виникли у Шклі (1576), Саках (1799), Трускавці (1827), Одесі (1829), БерМінВодах (1862), Моршині (1877); лікувальні властивості грязей — на узбережжі Куяльницького лиману (1833), поблизу Голої Пристані (Гопри) (1895). Система санаторно-курортних закладів розвивалась в межах державної системи охорони здоров`я, її послуги були соціально орієнтованими і достатньо дешевими для громадян (за рахунок фонду соціального страхування та інших джерел фінансування). Але недостатньо розвинена матеріально-технічна база галузі, її низька пропускна спроможність і застаріле обладнання, навіть при високій кваліфікації персоналу і досконалості методик профілактики та лікування, робила санаторно-курортні заклади важкодоступними для більшості населення. Тому в період розвитку масового туризму в країні (60-80-ті роки ХХ ст.) курорти, особливо кліматичні, заповнювались неорганізованими відпочиваючими, які користувались переважно приватним житлом. Така традиція масової рекреації сформувала в основних курортно-рекреаційних зонах достатньо розвинений ринок пропозиції послуг розміщення на основі приватного житла. В ринкових умовах сьогодення санаторно-курортна справа в Україні зазнає структурних змін. В першу чергу вони торкнулися організаційно-управлінських засад: зростаюча комерціалізація діяльності, вихід на ринок санаторно-курортної пропозиції, подальша сегментація даного ринку відповідно до змін попиту обумовили зміну форм власності (зокрема, розширилась колективна та приватна складові) та управлінської структури. Так, за даними Державного комітету статистики в 2002 році санаторно-курортні заклади тривалого перебування за формами власності розподілялися наступним чином: державні — 40%, колективні — 55%, приватні — 0,8%, міжнародних організацій — 4,2%. Санаторно-курортна справа в Україні спирається на діючий Закон України «Про курорти», прийнятий у жовтні 2000 р., та відповідну нормативно-правову базу, яка регламентує діяльність даної сфери, забезпечуючи доступність санаторно-курортного лікування для всіх громадян, і в першу чергу для інвалідів, ветеранів війни і праці, учасників бойових дій, громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, дітей, хворих на туберкульоз тощо, економне та раціональне використання природних лікувальних ресурсів та їх охорону.
Туристичне споживання має комплексний характер і є специфічною формою споживання туристом продукції індустрії туризму. Туристичне споживання складається з комплекса різних товарів та послуг, матеріальних і нематеріальних туристичних благ, що задовольняють мотиваційні потреби туриста, а також потреби, пов'язані з забезпеченням життєдіяльності під час подорожування. Результатом цього виду споживання є для споживача також комплексне враження від відпочиноку, оздоровлення та отримане задоволення, а для виробника турпродукту - прибуток. Туристичне споживання має виражений сезонний характер. Воно доповнює споживання в місці постійного проживання і в місці відпочинку, створюючи додатковий попит на певні товари та послуги, потрібні на час подорожування. В той же час туристичне споживання в місцях відпочинку відрізняється від споживання в місці постійного проживання як за обсягом, так і за структурою. Так, туристи більше споживають сувенірної, друкованої продукції, підвищується попит на послуги закладів дозвілля порівняно з аналогічним попитом в місці постійного проживання, змінюється попит на послуги харчування (здебільшого в місці постійного проживання основна маса населення не ставить вимог до системи громадського харчування на повний три- або чотириразовий обсяг харчування, лише частково і вибірково користуючись послугами закладів харчування, в той час як в місцях відпочинку потреба в їжі повністю задовольняється закладами харчування) і так далі.
Туризм – це тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних або професійно-ділових цілях без зайняття оплачуваною діяльністю, також туризм – це єдина виробнича галузь економіки, про яку адже всі згадують із задоволенням. Адже це слово асоціюється у людей з тим місцем, де вдалось побувати в минулому і яке хочеться відвідати в майбутньому. Суть туризму полягає в тому що в його основі лежать задоволення остійних людських потреб і потягу до пізнання навколишнього світу. Туристичні агентства повинні надати всі види послуг для задоволення відпочиваючих це послуги щодо розміщення. Харчування. Транспортного, інформаційно-рекламного обслуговування, а також послуги закладів культури, спорту, побуту, розваг, турист мають мати можливість ознайомитися з пам’ятками історії, культури, природи, музеями з визначними місяцями. Туристична індустрія повинна бути привабливою для відпочиваючих, а природні території – відповідних розмірів для запобігання перенасичення туристами і захищена від таких ризиків, як забруднення, отруєння рослинами, наявності небезпечних тварин. Розвиток туризму повинен проходить в місцевостях, вільних від стихійних лих (землетруси, зсуви, засухи, повені). Проблемою Україні є те, що туристичні ресурси сьогодні використовуються далеко н в повному обсязі, Дослідження науковців свідчать про те, що одночасна ємність природних ресурсів України з врахуванням можливого навантаження та екологічних вимог складає близько 50 млн. чоловік, в той час як рівень використання внутрішніх туристично-рекреаційних ресурсів України фактично дорівнює 7-9% [115,4]
Закономірності є формою прояву фундаментальних законів, що відтворюють необхідні, стійкі, суттєві взаємозв'язки, які визначають розвиток та функціонування реальних об'єктів та явищ. [1; 5]. Існує й протилежна думка про закономірність як категорію, «яка виражає сукупну дію багатьох спеціальних законів» [4, с 11]. Визначення закономірностей є результатом теоретичного узагальнення всієї множини емпіричних даних з особливостей функціонування суспільно-географічного об'єкту. Географічні об'єкти зазвичай складні, підпорядковані дії природничих та суспільних законів. Для суспільно-географічних об'єктів природничі закони проявляються в дуже трансформованому вигляді через дію окремих чинників розвитку чи обмеження природокористування (наявність природних ресурсів, їх якість, обсяги, можливість використання при даному рівні розвитку продуктивних сил і т.д.). Природно-ресурсна складова турпродукту, тобто використання природно-рекреаційних умов та ресурсів в туризмі, обумовлює необхідність урахування дії природничих законів геосфери (єдності та цілісності геосфери, ритмічності, зональності). Туризм є явищем суспільного життя, яке виникло на певному етапі розвитку людської цивілізації, детерміноване рівнем соціально-економічного розвитку країн та умовами життя населення. Туризм, як суспільний феномен, підвладний дії суспільних законів: закону вартості, закону неухильного росту продуктивності суспільної праці, закону суспільного поділу праці, закону постійного зростання людських потреб та іншим. Зокрема, закон зростання потреб населення спричинив появу туризму як суспільного явища, що виникло на певному етапі розвитку людства.
Однією з розповсюджених форм відпочинку – туризм. Туризм цікавий тим, що кожний з нас може знаходити в ньому те, що захоче. Комусь подобаються гори, комусь ріки, хтось любить відпочивати на пляжі, а інші - випробувати себе на міцність. Натягнуті нерви теж, як не дивно, можуть допомогти людині зняти втому. Даний спосіб відпочинку стосується екстремального туризму, який останніми роками набуває популярності не тільки в усьому світі, але й в Україні. Цьому служить що набирає силу в усьому світі, і особливо в Росії, екстремальний туризм. Все більше людей прагнуть побачити красу підвідного світу, спуститися по гірському схилу на лижах і навіть стрибнути з парашута. У Європі, наприклад, цей вид туризму почав розвиватися швидкими темпами і ставати більш масовим туризмом наприкінці 80-х на початку 90-х років. В Україні з середини 90-х. В даній роботі розглянемо найцікавіші та найпоширеніші види екстремального туризму
Значення туризму в світі постійно зростає, що пов'язано з впливом туризму на економіку окремої країни. У економіці окремої країни міжнародний туризм виконує ряд важливих функцій: 1. Міжнародний туризм - джерело валютних надходжень для країни і засіб для забезпечення зайнятості 2. Міжнародний туризм розширює внески в платіжний баланс і ВНП країни. 3. Міжнародний туризм сприяє диверсифікації економіки, створюючи галузі, обслуговуючі сфери туризму. 4. З зростанням зайнятості в сфері туризму ростуть прибутки населення і підвищується рівень добробуту нації. Розвиток міжнародного туризму приводить до розвитку економічної інфраструктури країни і мирних процесів. Таким чином міжнародний туризм потрібно розглядати разом з економічними відносинами окремих країн. Міжнародний туризм входить до трьох найбільших галузей, поступаючись нафтодобувної промисловості і автомобілебудуванню, питома вага яких в світовому експорті 11% і 8,6% відповідно. У 1991 році сумарний прибуток країн світу від міжнародного туризму становив 7% від загального обсягу світового експорту і 3% від світового експорту послуг. Прибутки від туризму в світі в 1998 р. становили понад 445 млрд. дол., чисельність туристів дорівнювала 625 млн. осіб. Найбільші прибутки отримали: США – 75 млд. дол; Франція – 27,9; Італія – 30, Іспанія – 28, Велика Британія – 19,9, ФРН – 19 млрд. дол.
Поділись з друзями 
