На літературних зустрічах мене часто запитують: «Звідки
почався Василь Симоненко? Де він звівся та розповився?» Інтерес до його життя і
творчості дедалі зростає. Читачів цікавлять усі подробиці із біографії
улюбленого письменника.
Я постараюся намалювати вам Симоненкову дорогу — важку,
трагічну і коротку: поет ішов по ній неповних двадцять дев'ять років. Але
коротка дорога не знає короткої пам'яті.
Звичайно, вона починається із Біївців — того невеличкого полтавського
села, що єдиною зеленою вулицею біжить до Лубен, Полтави і Києва — до великого
людського океану. А на тій вулиці над Удаєм-рікою стоїть сиротою старенька
селянська хата, де 8 січня 1935 року народився майбутній український поет
Василь Андрійович Симоненко. Через ту непомітну і печальну хату пройшли голод і
холод, її не проминула велика війна і всі лихоліття нашого віку.
Перші отамани і перший кошовий
та основних Січі Дмитро Банда-Вишневецький (1555—1564)
Скрутно велося українському народові під пануванням чужих володарів, бо скрізь
на Україні заведено панщину. Селяни працювали на панській землі, бо всю землю
отримали у власність великі пани — вельможі. Селянин (якого прозвано
з-московська «холопом») зовсім не мав свободи. Пан міг його продати або й
убити, і годі було з паном судитися, бо і суддями стали ті самі вельможі.
Деякі волелюбні люди по селах, здебільшого на Великій Україні, не могли
стерпіти такої неволі-. Вони кидали все й утікали в степи за Дніпрові пороги.
Там не було ані сіл, ані міст, не було жодної влади. Тож ті люди гуртувалися по
сто і по тисячу, здобували собі зброю, полювали на дикого звіра і так жили. На
ті степи нападали не раз з півдня, з Криму татари, бо вони шукали в степах паші
для своїх табунів коней та домашньої худоби... Озброєні люди з України
оборонялися від татар, не раз самі гинули в битві, але часто й побивали татар
і відбирали від них їхні табуни, а здобич ділили між собою.
Над пошуком розв’язання так
званої Української справи – проблеми відношення і побудування української
державності працювало чимало поколінь українців. Її започаткували ще
керило-мефодіївці й розвинули М. Даргоманов, М. Грушевський, В. Липинський, Ю.
Бочинський, І Франко, Д. Донцов та інш. По різному відповідали вчені на це
питання. Наприклад М. Драгоманов майже все життя був автономістом, тобто бачив
Україну як автономну державну одиницю у складі демократичної Росії. М.
Грушевський як до IV Універсалу Центральної Ради (1918р.) розглядав Україну як
Федеративну частину знову ж таки демократичної російської держави. С Рудницький
вже в перших своїх працях стояв на позиції самостійництва. Не автономія, не
федеративна частина іншої держави, а самостійна, незалежна, суверенна держава
Європи – такою уявляв собі учений Україну. “Для всіх Українців, - писав він, -
державна самостійність України повинна бути єдиною кінцевою метою”.
Якщо підрахувати хоча б приблизно роки нашої волі й неволі, то майже 500 років
українці у різних формах мали державність і тільки 350 років були її
позбавлені. Щонайменше чотири рази в просторі і часі народжувалась українська
держава. Її перша літописна історія творилась в IX-XIV ст. на теренах від
Карпат до Дону, від Балтійського до Чорного морів під назвою Київської та
Галицько-Волинської Русі.
Одним із найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва являється забезпеченість їх основними фондами в необхідній кількості та асортименті та більш повне їх використання. Формування ринкових відносин передбачає конкурентну боротьбу між різними товаровиробниками, перемогти в якій зможуть ті із них, хто найбільш ефективно використовує всі види наявних ресурсів. Становлення та формування ринкових відносин передбачає подальше удосконалення організації обліку основних засобів (ОЗ) на досліджуваному підприємстві. ОЗ являють собою сукупність засобів праці, які функціонують у виробничому процесі в натуральному вигляді на протязі довгого періоду, на протязі якого їх вартість по частинам передається на випущену продукцію. Організація обліку ОЗ сприяє ефективному використанню машин, обладнання, виробничих площин та інших засобів праці. Метою написання контрольної роботи є висвітлення організації обліку надходження ОЗ та їх наявності.
Ринок є складною багатофункціональною структурою, в умовах якої функціонує багато економічних інститутів, одним з яких є банківська система. Банки є особливими фінансовими інститутами і організаційними центрами ринку позичкових капіталів, тобто сукупності взаємовідносин, де об’єктом угоди виступає грошовий капітал та формується попит і пропозиція на нього.
Грошовий ринок та ринок капіталів являють собою вторинні ринки позичкових капіталів. Кожний з цих ринків має власний інструментарій, тобто конкретні фінансові цінності, що обертаються на них.
Україна, як і інші колишні держави СРСР, переходить до нової економічної системи що базується на ринкових відносинах. Ринковій економіці необхідна відповідна банківська система, яка формується та постійно вдосконалюється.
Восени 2001 року банкіри вдарили депозитними акціями по клієнтському «бездоріжжю». Пропозиції доволі різні, хоча є певні особливості: банки активніше почали працювати з пенсіонерами, розвіюючи міф про бідність останніх. Водночас і молодим натякають, що за допомогою своїх батьків і вони можуть отримати в банку більший, ніж звичайно, відсоток. Пенсіонери зараз можуть розмістити кошти під 25—30% річних. Підвищення відсоткових ставок і збільшення пропозицій фізичним та юридичним особам пояснюється лише одним — певним пожвавленням на кредитному ринку. Зараз банки активно позичають кошти підприємствам сільського господарства, переробної, легкої, машинобудівної промисловостей. Цікавий факт: близько 60–80% вкладів фізичних осіб у вітчизняних банківських установах становлять вклади населення, здебільшого — осіб пенсійного віку. Середній депозит українського пенсіонера у столиці становить близько 2,5 тис. грн, у регіоні — 1,2–1,5 тис. грн. Така статистика може привернути увагу будь-якого банкіра. До цього ще додається характеристика: пенсіонер вважається найвигіднішим клієнтом через те, що він найдовше тримає кошти в банках. Якщо молодша частина населення зазвичай укладає депозитні угоди терміном на три–шість місяців, то люди похилого віку — на рік (після цього угоди ще переукладаються на наступний рік). З цього виходили банки, які останнім часом почали пропонувати нові види депозитів — пенсійні вклади. До речі, дехто з банкірiв навіть встиг підбити перші підсумки.
В умовах ринкової економіки гроші функціонують у різноманітних формах на основі внутрішньої взаємодії, притаманної грошовим функціям. Вони не автономні і можуть бути теоретично обґрунтовані лише як складові елементи єдиної грошової системи. Сукупність грошей у всіх формах, що знаходяться в економічному обороті на визначений момент часу (кінець місяця чи року) визначає величину грошової маси. Це один з кількісних показників, що характеризують стан грошового обігу. Показник грошової маси має надзвичайно важливе значення для економічної стабільності. Оскільки зміна кількості грошей, що циркулює в економічному обороті, може суттєво вплинути на реальний випуск ВВП, рівень цін, зайнятість та інші економічні перемінні. Грошова маса знаходиться в розпорядженні всіх субєктів економічного обороту у населення, підприємств, їх обєднань, громадських організацій, банків, держави та інших субєктів.
РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМIЧНОГО АНАЛIЗУ ДIЯЛЬНОСТI БАНКУ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМIКИ Комерцiйна дiяльнiсть любого банку є складною, багатоаспектною i багаторiвневою. Для забезпечення реальної картини кiнцевого результату дiяльностi комерцiйного банку необхiдно використовувати оптимальну систему показникiв. Функцiонуючi комерцiйнi банки створенi або на акцiонернiй основi або на основi паювання.Акцiонери i пайщики зацiкавленнi в iнформацiї про дiяльнiсть свого банку. Для цього необхiднi певнi оцiночнi показники, тобто володарям /акцiонерам / банку необхiдно отримувати данi про доцiльнiсть покупки володiння чи продажу акцiй. Вкладчикам /кредиторам/ необхiдно оцiнити ступiнь ризику при розмiщеннi грошей в банк. Потенцiйнi iнвестори тобто громадяни хочуть знати, що являє даний банк, щоб визначити на майбутнє можливiсть дiлових контактiв з ним. Аналiз операцiй банкiв є одним iз найважливiших напрямкiв економiчної роботи, причому чим бiльший банк, тим бiльше значення має правильна органiзацiя роботи на цiй дiлянцi для його нормального i ефективного функцiонування. Не менш важливим є проведення аналiзу банкiвської дiяльностi на макрорiвнi, без здiйснення якого
Банки складають невід'ємну рису сучасного грошового господарства. Знаходячись у центрі економічного життя, обслуговуючи інтереси виробників, банки виступають зв’язуючою ланкою між виробником і споживачем. В умовах ринку неминуче банки висуваються в число основних, ключових елементів економічного регулювання. У цьому плані особливу роль відіграють кредити, перетворюючись, власне кажучи, у єдине джерело, що поставляє народне господарство додатковими грошовими ресурсами. Основним внутрішнім протиріччям кредитних відносин є протиріччя між кредитором і позичальником. Ці протиріччя визначаються розміром засобів, що вивільнилися у кредитора і розміром потреби позичальника, а також протиріччям між тривалістю вивільнення засобів у кредитора і тривалістю існування потреби в додаткових засобах у позичальника. Природною формою руху грошово-кредитних відносин є виникнення більш складної форми відносин - кредитних відносин за участю посередника. Найважливішою формою кредитних відносин цього типу є банківський кредит, де у ролі посередника виступає банк. Розвиток ринкових відносин вимагає постійного удосконалювання кредитно-грошових відносин. Сучасна концепція кредитування, на жаль, сповідає винятково ідею всілякого скорочення кредитних вкладень, оскільки, на думку емісійних банків, надходження додаткових платіжних засобів у господарський оборот за допомогою кредиту тільки посилює інфляційні тенденції.