Темою мого дисертаційного дослідження є “Управління маркетинговою діяльністю в сфері фінансових послуг (на прикладі Німеччини)”. Ця тема є дуже актуальною та цікавою сьогодні для України, бо в рамках роботи буде вивчено позитивний досвід німецької банківської системи та проаналізовано можливості його застосування в українських банках, які тільки сьогодні роблять перші кроки в банківському маркетингу. На думку західних фахівців, фінансові послуги все в більшій мірі потрапляють під вплив ринку і споживачів, тому для менеджерів зростає важливість маркетингу з його акцентом на вивчення та сегментацію ринку, просування продуктів на ринок і обслуговування споживачів. Маркетинг стає одним з важливіших стратегічних факторів успіху в банківській справі поряд із загальним управлінням, фінансами і технологією.
Національний банк України – найважливіша ланка всієї банківської системи держави. На відміну від багатьох інших відомств, які постали на грунті колишніх республіканських чи союзних, НБУ являє собою принципово нову структуру. З`явивишися відразу ж після проголошення незалежності, він став однією з її вагомих ознак. “Национальний банк є емісійним центром держави, проводить єдину державну політику в сфері грошового обігу, кредиту, валютного регулювання, створенні та зміцненні національної грошової системи…Національний банк координує діяльність банківської системи в цілому і здійснює нагляд за діяльністю банків та кредитних установ, проводить їх державну реєстрацію, ліцензування банківських операцій”[3;4]. НБУ забезпечує накопичення та зберігання золото-валютних запасів та резервів держави, здійснює з ними операції. Він організує міжбанківські розрахунки на базі Центральної розрахункової палати. Діяльність НБУ взаємопов`язана з економічним розвитком України. Найважливішою метою НБУ є створення грошово-кредитних механізмів, спроможних забазпечити стабільність гривні – национальної грошової одиниці.
У недавньому минулому комерційні банки займали особливе положення в економіці західних країн. Державні органи завжди підтримували банки у разі кризи ліквідності або при загрозі банкрутства, щоб гарантувати стабільність фінансової системи. При цьому фінансове законодавство обмежувало сферу діяльності комерційних банків, точно визначаючи що і як вони можуть робити, і одночасно оберігало банки від появи конкурентів. Банки при цьому грали традиційну роль посередника між вкладниками і позичальниками і забезпечували функціонування платіжної системи, відносно мало думаючи про застосування нових методів і технологій. Однак остання чверть віку була періодом глибоких змін в банківській справі, численних новин в організації, методах управління банками і формах обслуговування корпоративних і індивідуальних клієнтів.
Створений у економіці продукт розподіляється. Розподіл можна визначити як процес визначення частини виробленого продукту для окремих суб’єктів економічної системи чи виробничих факторів. Розподіл здійснюється через ринки виробничих ресурсів і товарів та послуг. Ринок ресурсів розподіляє доходи на фактори виробництва, а також засоби виробництва як частини виробленого продукту. Споживчий ринок розподіляє предмети особистого споживання, визначаючи і частку виробників (фірм) у доходах. Розподіл здійснюється насамперед на ґрунті відносин власності – по власності на виробничі ресурси. Розрізняють економічні і соціальні функції розподілу. Економічна функція проявляється у впливі розподілу на національну економіку через систему потреб, інтересів, стимулів. Соціальна функція розподілу спрямована на задоволення і розвиток соціальних потреб.
Кожного дня людина має справу з різноманітними цінами. Для того, щоб жити, треба споживати продукти харчування, мати одяг, взуття, предмети домашнього вжитку, тобто те, що називають споживчими товарами. Всі вони мають купівельну ціну, яку треба сплатити, щоб придбати такі товари. Так квартирна плата також є ціною за послугу, яку надає власник житла. Якщо людина наймається на роботу, то їй за послуги праці виплачують заробітну працю, яка є ціною такого товару як робоча сила. Ціною є проценти за кредит, орендна плата власнику землі. Сировинні матеріали, основні засоби виробництва також реалізуються за закупівельними цінами. Отже, на ринку товарів є безліч цін. Ще не так давно ціну визначали як грошове вираження вартості товару. А вартість, як відомо, - це втілена і уречевлена в товарі абстрактна праця, яка визначається кількістю суспільно необхідного робочого часу, потрібного для виготовлення будь- якої споживчої вартості за наявних суспільно нормальних умов виробництва і середнього в цьому суспільстві рівня вмілості та продуктивності праці.
Структура економіки в її широкому розумінні охоплює всі сфери людської діяльності - від макро- до мікроекономічного рівня. Це не тільки галузева макроструктура в моделі міжгалузевого балансу за схемою "затрати - випуск". Вона, безумовно, є найважливішою і основною ланкою, своєрідним ядром загальної структури економіки. До речі, розгорнута економіко-математична модель міжгалузевого балансу в його динамічній будові, що відбиває міжгалузеві потоки, і сьогодні вважається визначним досягненням економічної дмки у справі пізнання кількісних структурних зрушень в економіці. Маштабні інвестиції покликані не тільки зупинити спад і пожвавити виробництво, але й створити умови для розв"язання іншого, ще складнішого завдання - глибокої структурної перебудови народного господарства . Світовий досвід показує, що ті країни де ринкові реформи не супроводжувалися структурною перебудовою, не змогли вирватися з обіймів злиднів, створити ефективне ринкове господарство і увійти до "клубу" високорозвинутих держав . На відміну від закритої, коомандної економіки, ринкове господарство має відкритий характер. Отже, внутрішній ринок даної країни входить до системи світових ринків, являючи собою сферу конкурентної боротьби не тільки вітчизняних підприємств, але й зарубіжних фірм, і втому числі - транснаціональних корпорацій. Відповідно, значна частина продукції вітчизняних підприємств реалізуються за кордоном, йде на експорт.
Досвід промислово розвинутих країн показує, що міжнародний туризм є найбільш відомим засобом, що дозволяє в короткий термін здійснити надходження в країну грошів у національній валюті. Протягом короткої години туризм зайняв важливе місце у світовій економіці. У даний година нараховується близько 400 млн. туристів. Середньорічні темпи росту цього показника складають 4-5%. Ще більш високими темпами зростають валютні надходження від міжнародного туризму. Смороду складають більш 11%, а їхній обсяг у цінах 1990 р. перевищує 200 млрд. доларів щорічно. В економіці багатьох країн доходи від туризму і зараз мають величезне значення. Так, надходження Іспанії від міжнародного туристського обміну перевищують витрати на нього майже в 7 разів, Туреччини – у 6 разів, Португалії – у 4,8 рази, Греції – 3,5, Італії – у 2 рази. Неважко помітити, однак, що всі ці країни є приморськими державами, і виходить, цілком доречно проводити аналогії з Україною. Іноземний туризм як експортна галузь економіки, займає перше місце в державах із середнім рівнем розвитку, таких, як Іспанія – 41,7%, Греція – 40,4%, Португалія – 22,%, другу і третє місце у високорозвинених країнах: Австрії – 32%, Швейцарії – 10%, Італії – 9,8%, Данії – 8,7%, Франції – 8,5%.
Огляд новітніх досягнень комп’ютерних технологій дає можливість констатувати: віртуальний світ – уже не вигадка фантастів, а цілком реальне явище, яке розвивається за законами природи, бо навіть має всі ознаки реального суспільства. Уже без перебільшення можна стверджувати, що виникла окрема цивілізація – у всесвітній комп’ютерній мережі Інтернет. Зробивши стрибок завдяки створенню та втіленню технологій тримірного зображення і звуку, 3-D світи існують без територіальних та часових обмежень. Це не лише графічні зображення, роздивлюючись які крізь стерео окуляри, глядач має ілюзію трьохмірності. Це стало можливим завдяки створенню спеціальної мови для веб-програм В.Р.М.Л. (Virtual Reality Modeling Language). Нині є кілька десятків віртуальних світів, у яких кожний охочий, опанувавши спеціальні програми в Інтернеті, може створити свій власний світ. Тут відкриваються широкі можливості поспілкуватися з людьми, з якими в реальному житті цього зробити не вдавалося б.
Відеорежими насамперед характеризуються типом (алфавітно-цифровим, тобто текстовим, при якому екран поділяється на знакомісця, кожне з яких має такі властивості, як символ та кольорові атрибути; також дуже поширеним є графічний режим, при якому екран поділяється на піксели, кожному з яких відповідає визначений колір з палітри). Я ж зупинюсь на текстовому режимі та поясню основні методи та засоби керування відеопам’ятью в цьому режимі засобами мови програмування низкого рівню “Assembler”. Відеопам’ять у текстових режимах починається з адреси B800h (кольоровий дісплей) та B000h (монохромний). Під кожне знакомісце екрану у відеопам’яті відводиться 2 байти. Молодший байт (з парним зміщенням від початку відеопам’яті – 0, 2, 4…) містить код ASCII висвітлюємого знаку. Старший байт (з непарним зміщенням) містить атрибут знаку, що визначає його кольорові.
Поділись з друзями 
