Гіпертекст - сучасна інформаційна, комп'ютерно-підтримувана технологія організації текстових, графічних, відео- та звукових матеріалів, а також їх споживання, що відзначається двома особливостями: 1. в ній поєднуються нелінійний, асоціативно - фрагментарний та сітковий принципи репрезентації інформаційного середовища; 2. формування та вилучення потрібної інформації здійснюється шляхом вільної навігації за нелінійними зв'язками, зафіксованими в гіпертекстовому середовищі.
Сучасний стан розвитку інформаційних технологій, зокрема, операційні системи типу Microsoft Windows, MacOS, XWindows, а також прикладні програмні продукти, які створені для них, мають риси, які свого часу були описані дослідниками гіпертексту. Віконний інтерфейс, маніпулятор “миша”, панель завдань та інші “звичні” для користувача речі було винайдено при проектуванні першої гіпертекстової комп’ютерної системи ще в 1963-у році.
Нашій планеті за різними підрахунками від 4,5 до 5 млрд. років. У масштабах Всесвіту цей час можна вважати миттю, але для нас, людей, що мешкають на цій планеті зараз, ці 5 млрд. років -це величезний проміжок часу, який навіть важко собі уявити, не кажучи вже про те, щоб зрозуміти його та сприйняти, як належне. Центральна зірка нашої системи, наше Сонце - це звичайний жовтий карлик, зірка дуже ординарна і нічим не примітна. Розташована вона далеко від центру нашої Галактики, і сторонній спостерігач не звернув би на неї ніякої уваги - просто ще одна зірка з мільярдів. Навколо цієї зірки утворилася система з 9 планет, які обертаються навколо неї з різною швидкістю та на різних орбітах. Ну то й що? В галактиці безліч зірок з планетарним оточенням ! Так, усе вірно, якби не одне маленьке ”але” - на одній з цих планет з’явилося життя. Звичайно, шлях розвитку життєвих форм від найпростіших молекул та клітин до сучасного біологічного різноманіття в живій природі був непростим та тернистим. Багато видів внаслідок еволюційного відбору були відкинуті природою та вимерли. Інші види продовжували успішно розвиватися, еволюціонувати та збільшуватися чисельно. В процесі еволюції у представників різних видів внаслідок пристосування до нестабільних умов довкілля змінювалася внутрішня будова, поведінка, з’являлися нові інстинкти та навички тощо.
Інтенсивний розвиток технологій та вдосконалення комп'ютерної техніки призвели до появи принципово нових методів дослідження. Такі сучасні методи, як рентгенівська та магнітно-резонансна томографії, дозволяють дослідити людський організм, оцінити стан різних анатомічних утворень. Кожна технологія широко використовує комп’ютерні можливості обробки графічних зображень, на основі яких будується пошарове відображення досліджуваного об'єкта та формується діагностичний висновок. Для обробки графічної інформації використовують різноманітне програмне забезпечення, що дозволяє зробити синтез томограми за сукупністю представлених вимірів. Для виконання математичної реконструкції коефіцієнтів поглинання та їх просторового розподілу на матриці використовують пакети систем автоматизованого проектування та можливості засобів програмування. Системи автоматизованого проектування є могутнім інструментом дослідницьких та конструкторських робіт, що дозволяють оперативно виконувати проектування механізмів, конструкцій, проводити всебічну їх перевірку та доробку, наочно подати їх вигляд, функціонування за певних умов.
Інструмент, розширюючий пізнання. З історії розвитку комп’ютерів. Людина завжди прагне прогресу: взяла в руки палку, винайшла колесо, більшість механізмів і інструментів. Вони розширили її фізичні здібності і збільшили свободу в просторі і часі. А тепер, коли ми навчилися збільшувати силу руху, швидкість ніг, гостроту зору, тонкість слуху, нам стало чогось не вистачати. Так! Нам потрібно інструмент для підсилення інтелекту. Так і з’явився комп’ютер. Він розширив свободу розумову і духовну, розширив границі свідомості, дав нам змогу приєднуватися, досягнення колективного розуму і навіть більше – внести в нього свій особистий інтелектуальний вклад: а) від механічних калькуляторів до електронних машин. Комп’ютери пройшли довгу дорогу розвитку. Сьогодні в деяких книжках можна найти спогади про те, що прапрадідусям комп’ютерам був абак. Це не зовсім так, оскільки всі відомі рахівниці, і абак – скоріше інструмент для запам’ятовування чисел, як для вичислення.
А. Камю - французький письменник і мислитель, лауреат Нобелівської премії (1957), один із найяскравіших пред¬ставників літератури екзистенціалізму. У своїй худож¬ньо-філософській творчості розробляв екзистенціалістські категорії «існування», «абсурду», «бунту», «свободи», «морального вибору», «межової ситуації», а також розвивав традиції модерністської літератури. Змальовуючи люди¬ну в «світі без Бога», Камю послідовно обстоював позиції «трагічного гуманізму». Крім художньої прози, творчий доробок письменника охоплює драматургію, філософські есе, літературно-критичні статті, публіцистичні виступи.
Англійський письменник, публіцист і журналіст Артур Ігнатіус Конан Дойл народився 22 травня 1859 року в столиці Шотландії Единбурзі на Пікарді-плейс в сім'ї художника й архітектора. Його батько Чарльз Адтамонт Дойл одружився з Мері Фолі 1855 році. Мері Дойл мала пристрасть до книжок і була головним оповідачем у сім'ї, і згодом Артур дуже зворушливо згадував про неї. На жаль, батько Артура був хронічним алкоголіком, і тому сім’я іноді бідувала, хоча він і був, за словами свого сина, талановитим художником. У дитинстві Артур багато читав, і мав різнобічні інтереси. Його улюбленим автором був Майн Рід, а улюбленою книжкою — «Мисливці за скальпами». Після того, як Артур досяг дев'яти років, упродовж семи років повинен був ходити до школи-інтернату єзуїтів Ходдеру — підготовчої школи для Стоуніхерста. Через два роки Артур перебравсь до Стоуніхерста. Там викладали кілька предметів: абетку, лічбу, граматику, синтаксис, поезію, риторику. Харчування там було убогим, до того ж учнів часто піддавали тілесним покаранням.
Антична література посідає особливе місце в історії світової цивілізації. Адже антична культура - колиска європейської. Розвиток культури Близького й Середнього Сходу також безпосередньо пов'язаний з розвитком античного мистецтва, філософії, науки та літератури.
Антична культура відіграла незаперечну роль у розвитку української культури. Плідний вплив її простежується упродовж віків, починаючи з давніх часів. Діячі української культури постійно дбали, щоб антична спадщина стала набутком народу.
Античну культуру високо цінували прогресивні діячі всіх епох. Гуманісти доби Відродження вважали себе спадкоємцями ідеологів античного світу, а за мету ставили відродження античної культури (звідси й походить назва “доба Відродження”). У XVII та XVIII ст. для прибічників класицизму античне мистецтво стає еталоном прекрасного. Античною культурою захоплювалися філософи і художники доби Просвітництва. Образи та сюжети античного мистецтва надихали Шекспіра й Шевченка.
Проблеми забезпечення законності в державному управлінні полягає в дотриманні принципу верховенства права в державі. Принцип верховенства права визначається в ст. 8 Конституції України та відображає місце і роль права в державі і суспільстві. Він означає насамперед співвідношення права і держави та її інститутів - органів державної влади, посадових осіб та інших, тобто підпорядкованість держави та її інститутів праву і його пріоритет щодо до них. Крім того принцип верховенства права означає співвідношення права і політики, права і економіки, права та ідеології, а також співвідношення права та інших соціальних норм (моралі, звичаїв тощо), яке також полягає у пріоритеті права щодо них.
Конституція України закріпила основу конституційного ладу, вкладаючи конституційно-правові норми-принципи організації та функціонування суб'єктів правових відносин. Ці принципи утворюють фундамент конституційного права, його головну конструкцію, на основі якої формуються конституційно-правові відносини. Принципи конституційного ладу містять головні начала системи права України, причому це найбільш вагомі конституційно-правові основи правового регулювання, ознаки її самостійної державності. У зв'язку з цим теорії і практиці національного державотворення застосовується термін "державність".
Правове виховання є важливою складовою частиною ідейно-політичного та морального виховання громадян. Поряд з цим правове вихованя по поставленій меті дуже наближене до формування правового світогляду, правової свідомості та правової культури, по методах реалізації поставленої мети воно має суттєву специфіку, яка вимагає самостійного розгляду. Звернення до людини як до суб’єкта правового життя суспільства означає прагнення пізнати всю його багатогранність як правових так і протиправних зв’язків та обставин, що впливають на правовідносини. Це в свою чергу, передбачає бажання і вміння помічати за зовнішніми проявами глибинні сили. Впливати на які надзвичайно складно, аніж агітувати і примушувати до передбачиних дій, перестерігати або утримувати від забороненого. Виховання молоді, в дусі патріотизму, свідомого відношення до праці, високої культури, нетерпимості до явищ, що суперечать нормам моралі, передбачає формування у підростаючого покоління правовоі культури та правової свідомості. Правова свідомість відображає правову дійсність у формі знання права, оціночного відношення до нього та практичного його застосування, ціннісних орієнтацій, які регулюють поведінку в юридично значимих ситуаціях. Формування правосвідомості української молоді визначає й правову культуру особистості.
Нині діє єдина державна система пенсійного забезпечення, що залишилася нам у спадшину від колишнього Союзу РСР. Вона сформована на принципах старої бюджетно-розпорядчої моделі соціальної політики і не орієнтована на труднощі перехідного періоду до ринкової економіки, складну демографічну ситуацію в Україні. Перехід до нової економічної моделі – ринкової економіки, розвантаження Державного бюджету, за рахунок якого раніше виплачувалися пенсії й допомоги, передбачає формування нової системи пенсійного забезпечення. Найважливішими чинниками розвитку пенсійного забезпечення є рівень розвитку економіки, демографічні та інші соціальні проблеми. Всі ці фактори діють у взаємній обумовленості, і розгляд їх дозволить визначити тенденції розвитку пенсійного забезпечення і передумови формування нової системи, яка відповідає цьому етапові розвитку нашої країни.