Національний банк України – найважливіша ланка всієї банківської системи держави. На відміну від багатьох інших відомств, які постали на грунті колишніх республіканських чи союзних, НБУ являє собою принципово нову структуру. З`явивишися відразу ж після проголошення незалежності, він став однією з її вагомих ознак. “Национальний банк є емісійним центром держави, проводить єдину державну політику в сфері грошового обігу, кредиту, валютного регулювання, створенні та зміцненні національної грошової системи…Національний банк координує діяльність банківської системи в цілому і здійснює нагляд за діяльністю банків та кредитних установ, проводить їх державну реєстрацію, ліцензування банківських операцій”[3;4]. НБУ забезпечує накопичення та зберігання золото-валютних запасів та резервів держави, здійснює з ними операції. Він організує міжбанківські розрахунки на базі Центральної розрахункової палати. Діяльність НБУ взаємопов`язана з економічним розвитком України. Найважливішою метою НБУ є створення грошово-кредитних механізмів, спроможних забазпечити стабільність гривні – национальної грошової одиниці.
У недавньому минулому комерційні банки займали особливе положення в економіці західних країн. Державні органи завжди підтримували банки у разі кризи ліквідності або при загрозі банкрутства, щоб гарантувати стабільність фінансової системи. При цьому фінансове законодавство обмежувало сферу діяльності комерційних банків, точно визначаючи що і як вони можуть робити, і одночасно оберігало банки від появи конкурентів. Банки при цьому грали традиційну роль посередника між вкладниками і позичальниками і забезпечували функціонування платіжної системи, відносно мало думаючи про застосування нових методів і технологій. Однак остання чверть віку була періодом глибоких змін в банківській справі, численних новин в організації, методах управління банками і формах обслуговування корпоративних і індивідуальних клієнтів.
Своєчасна і повна оплата поставленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, інших боргових забов'язаньє однією з головних передпосилок і ознак ефектовного функціонування економіки в цілому і кожного суб'єкта окремо. Тому у всіх країнах багато уваги надається організації грошових розрахунків, створюються особливі розрахунково-платіжні системи, в центрі яких знаходяться банки як спеціалізовані грошово-кредитні установи. В залежності від форми використання грошових коштів всі розрахунки поділяються на дві сфери: готівкових розрахунків – яка обслуговується законними грошовими знаками держави; безготівкових розрахунків – яка обслуговується платіжними засобами в депозитній формі у формі комерційних боргових забов'язань (вексель, чек, банковський сертифікат).
Процес переходу України до якісно нової форми економічних відно¬син, що базуються на ринкових принципах ведення господарства, зумовив необхідність внесення кардинальних змін до фінансово-кредитної сфери економіки, яка відіграє ключову роль у забезпеченні руху грошових пото¬ків, тим самим створюючи базові передумови суспільного відтворення. Основною ланкою цієї сфери є банківська система, якій належить провід¬не місце у загальному механізмі організації й регулювання господарського життя суспільства і від ефективності функціонування якої вирішальною мірою залежить успіх соціально-економічних перетворень у країні загалом. Розвиток банківської системи як головного складника фі¬нансового сектора покликаний прискорити трансформацію суспільства загалом і розвиток бізнесів зокрема, оскільки значний вплив банків на українське середовище є очевидним.
Міжвідомча робоча група, яку було створено Кабінетом Міністрів України для забезпечення координації та контролю за ходом реалізації міжнародної Угоди про позику, яку очолювала також Українська академія аграрних наук, фактично не діяла. У результаті, на впровадження проекту негативно вплинули численні фактори, що підлягали контролю з боку уряду, Міжвідомчої робочої групи, Мінфіну, Мінагрополітики, Української академії аграрних наук, Групи управління Проектом, підприємств-позичальників, а саме: 1) тривалі затримки (від 5 до 9 місяців) з прийняттям порядку митного оформлення товарів, які імпортуються в рамках спільних зі Світовим банком проектів, що призвело до затримки в одержанні обладнання з митно-ліцензійних складів та додаткових витрат учасників проекту, а також втрати термінів гарантійних зобов'язань постачальників обладнання;
У зв’язку з введенням української національної валюти походження окремих грошових одиниць цікавить не тільки спеціалістів, а й широкі верстви населення. Якщо назва широко відомої вагової, грошово-вагової та грошово-лічильної одиниці Київської Русі та наступних державних утворень, до складу яких входили українські землі, гривни(гривні), з самого початку вважалася найбільш вдалою для більшого, основного номіналу національної грошової системи, то назви можливих розмінних номіналів викликали дискусії. Адже на певних хронологічних етапах багатовікової історії України в окремих її регіонах вживалися різні гривні: вагові, грошово-вагові і грошово-лічильні та відповідні до них свої розмінні номінали.
Всі об’єкти бухгалтерського обліку в комерційному банку поділяють на чотири групи: 1) господарські засоби та їх розміщення (основні й оборотні); 2) ресурси (джерела утворення) господарських коштів; 3) функціональні обов’язки банку (статутна діяльність – процес здійснення послуг); 4) фінансові результати статутної діяльності. До господарських засобів комерційного банку належать: - грошові кошти; - матеріальні цінності; - дебіторська заборгованість (видані кредити); - відвернуті кошти.
Комерцiйна дiяльнiсть любого банку є складною, багатоаспектною i багаторiвневою. Для забезпечення реальної картини кiнцевого результату дiяльностi комерцiйного банку необхiдно використовувати оптимальну систему показникiв. Функцiонуючi комерцiйнi банки створенi або на акцiонернiй основi або на основi паювання.Акцiонери i пайщики зацiкавленнi в iнформацiї про дiяльнiсть свого банку. Для цього необхiднi певнi оцiночнi показники, тобто володарям /акцiонерам / банку необхiдно отримувати данi про доцiльнiсть покупки володiння чи продажу акцiй. Вкладчикам /кредиторам/ необхiдно оцiнити ступiнь ризику при розмiщеннi грошей в банк.
Головною ланкою кредитної системи у будь-якій країні є банки, які здійснюють основну масу кредитних і фінансових операцій. Під терміном «БАНК» розуміють установу, яка створена для залучення грошових коштів і розміщення їх від свого імені на умовах поверненості, платності і терміновості. Основне завдання банку - здійснювати посередництво в переміщенні коштів від кредиторів до позичальників. БАНКІВСЬКА СИСТЕМА - організаційна сукупність різних видів банків у їх взаємозв'язку, яка існує в тій чи ін шій країні в цілком визначений історичний період.
Банки у своєму розвитку пройшли еволюційний шлях і удосконалювалися разом із суспільно-економічними фор маціями. У сучасних умовах розвитку світового господарст ва банки є центрами акумуляції коштів та нагромадження їх. Вони виконують функції центрів грошового обігу, креди тування суб'єктів господарської діяльності; здійснюють гро шові розрахунки, обіг векселів, емісію грошей та цінних па перів, операції із золотом, іноземною валютою та інші функції. За функціями і характером виконуваних операцій банки поділяють на емісійні, комерційні, інвестиційні, ощадні та ін. У нашій країні функціонує дворівнева банківська систе ма. На першому рівні функціонує Національний банк Украї ни, на другому — комерційні банки різних форм власності, спеціалізації та сфери діяльності.
Поділись з друзями 
