Рельєф – це сукупність різноманітних за формою і походженням нерівностей земної поверхні. Сучасний рельєф поверхні України сформувався в процесі тривалої складної взаємодії внутрішніх ( ендогенних) та зовнішніх ( екзогенних ) процесів. Ендогенні – це внутрішні процеси, які призводять до руху земну кору і супроводжуються землетрусами, розломами, зміщенням ділянок поверхні. Так утворюються морфоструктурні елементи рельєфу ( великі низовини, гірські системи тощо ). Екзогенні – це зовнішні процеси, що відбуваються на поверхні землі під впливом вітру, води, льоду, сонячної енергії, життєдіяльності організмів тощо. Під їх впливом виникають ерозії, зсуви, карстові процеси. Вплив екзогенних факторів призводить до створення морфоструктур рельєфу ( річкових долин, балок, кучугур та ін. ). Головні риси рельєфу території України склалися під впливом геологічних процесів.
На сьогоднішній день учені точно встановили, що планети й Місяць з їх твердими оболонками утворилися 4,6 мільярдів років тому. Час установлено за даними земних, місячних й метеоритних утворень. На основі даних геохімії та космохімії і, зокрема, результатів вивчення метеоритів (залізистих, залізистокремнієвих та кам'яних) учені дійшли висновку, що внутрішні планети Сонячної системи також складаються из цих компонентів. Виходячи из середньої густини планет й матеріалів, з яких вонич складаються, - сілікатного густиною 3,3 г/см та залізистого густиною 7,23 г/см3, - і даних геофізики про будову надр Землі Р. Рейнольдс та А. Самерс показали, що співвідношення радіусів внутрішніх залізистих ядер планет из зовнішніми сілікатними мають такі значення : 0,8 для Меркурія 0,53 для Венери 0,55 для Землі 0,4 для Марса. На малюнку 10 видно, що залізисте ядро наймасивніше у Меркурія і найменше у Марса. У Місяця такого ядра взагалі немає. Нижче зупинимося детальніше на описанні Землі, Місяця і планет Сонячної системи.
Було добре відомо , що магнітна діятоку змі- нюється при зміні елементів замкну - того кола : джерела випромінювання та провідників ,з”єднуючих полюси джерела . Чи існує закономірність , яка пов”язує магнітну дію струму з велтчинами , характеризуючими елементи замкнутого кола ? Мабуть , таке питання виникало у багатьох дослідників . Легко уявити атмосферу , в якій почалися пошуки інтуїтивно відчуваної закономір -ності . Поняття напруги , падаючої напруги , ЕРС щене сформульовані . Точаться суперечки що до механізму дії гальванічних елемен -тів , незрозуміле взаємовідношення елек –тростатичних сил та сил , виникаючих при русі електрики ; в кінці кінців невідомо що таке електрика в русі та електрика в спокої , Ом , наприклад , називає в перших працях електричний струм “ контактною електрикою ” . Ом керувався наступною ідеєю . Якщо над провідником , по якому проходить струм , підвісити на пружній нитці магніт – ну стрілку , то кут повороту стрілки дасть інформацію про струм , точніше про його зміни при варіаціях елементів замкнутого кола . Ом повернувся до ідеї Кулона і сконстру- ював терези , котрі оберталися . Магнітна стрілка виявилась точним і чуттєвим галь – ванометром .
Оскільки психологія прагне до дійсного пізнання реального життя, вона не обмежується абстрактним вивченням окремих пси¬хічних функцій. Намагання проникнути в психічне життя особис¬тості включає вивчення психічних процесів як моментів конкретної діяльності особистості, її властивостей, які проявляються і форму¬ються у діяльності, та її психічних станів, які закріплюють певну сталість, статичність психічного через вчинкову дію. Психічні процеси — це складні утворення, в яких беруть участь різні психофізіологічні функції та різні сторони свідомості. Психічні процеси мають свій специфічний зміст (пізнавальні, емоційні, вольові) і розкриваються через розвиток цього змісту. В процесі реального освоєння світу, виділяючи себе із нього, людина формується як особистість. Перший етап такого виділення пов'язаний з оволодінням власним тілом, з виникненням довільних рухів, переміщенням, ходінням, що проявляється у вигляді елемен¬тарних психічних процесів — відчуття і сприймання.
Поняття "комунікативна атака" в теорії і практиці педагогічного спілкування запропонував використовувати В.А.Кан-Калик.Концепція педагогічного спілкування, яку розро¬бив учений, передбачає визначення етапів спілкування під час проведення уроку (читання лекції). Характеристики "комунікативної атаки": вона передбачає завоювання ініціативи у спілкуванні й цілісну комунікативну пе¬ревагу, що забезпечують у подальшому управління спілкуванням з аудиторією. Початко¬вий етап спілкування педагога з аудиторією не завжди потребує проведення "комунікативної атаки". Практика формування професійного спілкування сьогодні під¬казує, що необхідно змінити підхід до даного феномена, розширити його трактування. "Комунікативна атака" може досліджуватись як комунікативне вміння педагога, яке, в свою чергу, виступає мето¬дом установлення професійно-педагогічного контакту в спілкуванні. Водночас важливо підкреслити, що реалізація "комунікативної ата¬ки" можлива лише тоді, коли у педагога сформовані професійні ко¬мунікативні вміння вербального і невербального спілкування, ство¬рення творчого самопочуття в спілкуванні, сприймання і розуміння людини людиною, орієнтування в ситуації спілкування, володіння професійно-педагогічною увагою, самопрезентації, використання системи "пристосувань".
Предметом даного дослідження є ставлення до мистецтва сучасної молоді. Психологія творчості – складова частина глобальних знань про людину, вивчення різноманітних форм її діяльності, принципів освоєння світу, закономірностей розвитку духовної культури. Зрозуміти суть психології художньої творчості неможливо, не зачепивши питання сприйняття творів літератури, музики і живопису. Виховний вплив мистецтва на особистість–акт двосторонній. Він являє собою активну взаємодію художнього твору і особистості. Якщо потреби людини не відповідають інформативній значимості мистецтва, а їх сприйняття неадекватне його природі, то вплив мистецтва на духовний розвиток особистості виявляється нереалізованим. За відомим висловом, “мистецтво при умові нехудожнього до нього підходу виявляється тим залізничним полотном , по якому не ходять потяги” (К.Маркса).
Одним із важливих аспектів загального сприйняття та оцінки керівника є враження, яке він справляє, або його імідж (образ). Незалежно від бажань керівника, його імідж є об’єктивним явищем і відіграє істотну роль в його оцінці чи оцінці явищ і процесів, що протікають в керованій організації. Поняття “імідж” походить від латинського imago, що пов’язане з латинським словом imitary, тобто “імітувати”. Відповідно до тлумачного словника Вебстера, імідж являє собою штучну імітацію або подання зовнішньої форми будь-якого об‘єкту, особливо особи. Він є мисленним уявленням про людину, товар чи інститут, що цілеспрямовано формується в масовій свідомості за допомогою реклами або пропаганди.
Під час передвиборної кампанії політики навперебій твердили про якісь загадкові нові технології, котрі буцімто зомбують людей і перетворюють свідомих інтелектуальних виборців на слухняну електоральну масу, правда ніхто не зміг пояснити, у чому ж ті технології полягають. Скидається на те, що політики й самі не знають відповіді на це запитання, вбачаючи у цих технологіях тільки невідоме і незрозуміле, а , отже,– страшне. Сергій Нестеренко
Проблема мовної сугестії в політичній діяльності має міждисциплінарний характер і виникла на стику лінгвістики, психології і “паблік рілейшенз”. Зростання кількості наукових досліджень, публікації, котрі стосують цієї теми викликане, перш за все, прикладним її значенням. Часто дослідження в цій галузі і застосування її методів пов’язане з фінансовим інтересом, тому автори публікацій іноді не поспішають ділитись своїми професійними таємницями, обмежуючись лише загальними фразами. Та все ж спробуємо дати відповідь на наступні запитання: Що таке політична маніпуляція? Яку роль у ній відведено вербальному впливу (сугестії)? Як застосовується мовний вплив в так званих “Брудних технологіях”?
Традиційна педагогічна система грунтувалась на двох визначальних принципах - відборі та відсіві. Вочевидь, такий підхід не відповідає рівню сучасного соціального розвитку. І це зрозуміло, адже базові правила дидактики були закладені іще у 17 столітті Я.А.Коминським, хоча широко застосовуються і тепер - у 20 столітті. Педагоги-новатори беручи за основу теоретичні напрацювання психологів сучасної епохи запропонували якісно відмінні підходи у вихованні та навчанні школярів. Нове педагогічне мислення базується на ідеї гуманізації. В атмосфері любові, довіри, співпереживання, поваги учень охоче і легко бере участь в учбово-пізнавальному процесі, максимально проявляє свої навички та не боїться бути ініціативним. Відомий грузинський педагог-новатор Шалва Амонашвілі, автор багатьох навчально-методичних збірок, в художній формі аналізує головні чинники та методи формування у школяра початкових класів бажання вчитися, дізнаватись нового та постійно вдосконалюватися. На думку Амонашвілі, “головною силою, яка встановлює погоду в духовному світі дитини є враження, і тому потрібно, щоб воно було добрим і звеличуючим. Які у дитини створюються враження в організованому нами виховальному процесі - від цього буде залежати направленість її особистісних орієнтацій, мислення та поведінки.”
Своєрідність активності особистості втілюється у вольових якостях особистості. Вольові якості— це відносно стійкі, незалежні від конкретної ситуації психічні утворення, що засвідчують досягнутий особистістю рівень свідомої саморе¬гуляції поведінки, її влади над собою. Індивідуальні особли¬вості волі властиві окремим людям. До позитивних якостей відносять такі якості, як наполегливість, цілеспрямованість, витримка тощо. Якості, що характеризують слабкість волі особистості, визначаються такими поняттями, як безпринципність, безініціативність, нестриманість, боязкість, упертість тощо.
Поділись з друзями 
