Відомий історик комунікацій Ганно Гердт зауважив, що "сучасні соціологи-теоретики від Дж. Деві (John Dewey) до Юргена Хабермаса (Jurgen Habermas) вважають, що потенціал демократії залежить від спроможності суспільства забезпечити участь громадян у політичному житті за допомоги комунікацій" (Hardt, 1992, 218). Зокрема концепція "суспільної сфери" Юргена Хабермаса втілює ідеї суспільства громадян, що, як рівні, мають однаковий доступ до форуму громадського суспільства, який не залежить ні від держави, ні від приватних інтересів (Habermas, 1989). Саме у рамках цього форуму, що називається суспільною сферою, відбуваються раціональні дебати та дискусії, за допомоги яких реалізується участь громадян у політичному житті спільноти. Таким чином, ідея резонуючої суспільної сфери як необхідної риси ліберально-демократичного суспільства пов'язана з поняттями суспільних інтересів, адекватної інформації та свідомої дискусії.
В природі існує електромагнітне поле, за допомогою якого здійснюється взаємодія електричних зарядів і струмів. Окремими проявами цього поля є електричне і магнітне поля. Людству відомо, що натертий шерстю янтар, ебоніт здатні притопати до себе дрібні предмети. Це пояснюється електризацією. Електризацією називається передавання тілу електричного заряду. По електричним властивостям речовини діляться на провідники, діелектрики, напівпровідники. Провідником називається речовина, в якій є велика кількість вільних зарядів, які здатні переміщатись вільно по речовині (метал, графіт, розчин солей, кислот, лугів). Провідники проводять електричний струм. Діелектриком називається речовина, в якій майже немає вільних зарядів. Діелектрики не проводять електричний струм (гума, повітря, чиста вода, сухе дерево, скло). Напівпровідником називається речовина, яка при звичайних умовах є діелектриком, а при зміні умов, нагріванні, опроміненні, наявності домішок стає провідником (кремній, селен, гермоній?)
4. Закон збереження імпульсу формулюється: А) Сума імпульсів тіл, що утворюють замкнену систему, зберігається сталою під час будь-яких взаємодій тіл цієї системи між собою або даної системи з іншими системами; Б) Геометрична сума імпульсів тіл, що утворюють замкнену систему, зберігається сталою під час будь яких взаємодій тіл цієї системи; В) Геометрична сума імпульсів тіла, що утворюють замкнену систему сил, зберігається переважно сталою під час механічних взаємодій тіл цієї системи між собою; Г) Сума геометричних імпульсів тіл двох систем, що утворюють замкнену систему тіл, зберігається сталою на протязі всього часу взаємодії цих тіл між собою.
Уявлення про форму Землі змінювалися протягом розвитку людства. Стародавні народи Землі вважали її плоскою. У Стародавній Греції за часів Гомера (ІХ—VIII ст. до н. е.) Землю уявляли трохи випуклим диском і вважали, що суходіл звідусіль омивається океаном. За часів Піфагора (VІ ст. до н. е.) передбачали, що Земля, як і інші планети, є кулею. Перші докази кулястості Землі належали давньогрецькому вченому Аристотелю (ІV ст. до н. е.). Такими він вважав круглу тінь Землі на Місяці під час місячних затемнень; поступове зникнення кораблів, що віддаляються, за горизонтом; розширення горизонту під час підйому вгору. Поступово уявлення про Землю як кулю почали базуватися не лише на спостереженнях, а й на точних розрахунках. Першим, хто встановив розміри земної кулі, був давньогрецький учений Ератосфен (ІІІ—ІІ ст. до н. е.), який визначив протяжність Землі за меридіаном (приблизно 40 000 км).
Кожен майбутній економіст , спеціаліст народного господарства, кожна свідома людина повинна обов’язково мати загальне уявлення про особливості сучасного екологічного стану , а також про основні напрямки державної політики у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Екологізація економіки та свідомості суспільства не є абсолютно новою проблемою. Практичне відображення екологічності тісно пов’язано в першу чергу з державним регулюванням процесів природокористування .Нове в даній проблемі є еквівалентність обміну між державою, природою та людиною, яка базується на законодавчих, організаційно-технічних рішеннях. Ця проблема на сучасному етапі є дуже гострою. Вона була сформована протягом двох століть і нині набула
свого критичного значення.
Предмет економічної науки, її значення Економічне мислення виникло на ранніх стадіях розвитку людського суспільства. Його формування пов’язане з об’єктивною необхідністю у пізнанні мотивів діяльності людини, законів господарського життя. Ще в давнину люди намагалися знайти відповіді на питання: як наживати майно, які є джерела багатства. Спочатку економіка вважалася наукою про ведення домашнього господарства (від грец. ойкос — будинок, господарство, номос — правило, закон), що знайшло відображення у вченні давньогрецького вченого Аристотеля про справедливість (IV ст. до н. е.). Із розвитком людського суспільства змінювалися уявлення про предмет економічної науки. У визначенні предмета сучасної економічної науки знаходить відображення основна проблема, яка виникає перед будь-якою економічною системою,— проблема альтернативного вибору. Жодне суспільство не в змозі задовольнити безмежні людські потреби в товарах і послугах за допомогою наявних обмежених економічних ресурсів.
Раціональним називається таке харчування, яке забезпечує постійність внутрішнього середовища і підтримує життєві прояви організму людини на високому рівні за різних умов праці та побуту Раціональне харчування — це збалансоване харчування при оптимальному режимi прийому їжi. Збалансоване харчування являє собою повноцiнне харчування, яке характеризується оптимальною якiстю їжі та оптимальними, тобто такими, що відповідають фiзiологiчним потребам органiзму, спiввiдношеннями між окремими компонентами їжi. Роль їжі полягає в поповненні енергії і тканинних елементів, необхідних для росту, розвитку і функціонування організму, забезпечення обмінних процесів, нормального стану здоров'я і працездатності. Саме завдяки харчуванню забезпечується безперервність перебігу двох проти¬лежних і взаємопов'язаних процесів асиміляції і дисиміляції. Таким чином, харчування слід вважати рацiональним, якщо воно в повній мірі компенсує енергетичнi витрати органiзму; забезпечує потреби організму в пластичних речовинах; вмiщує всi необхiднi для життєдiяльностi речовини iншого призначення, передусім, вiтамiни, мiкроелементи, харчовi волокна тощо; зрештою, харчовий рацiон за кiлькістю та набором харчових продуктiв повністю вiдповiдає ферментативним можливостям шлунково—кишкового тракту.
Поділись з друзями 
